ЛЕВИ́ЦЬКА Генрієт­та Бог­данівна (27. 11. 1930, Одеса — 21. 10. 2010, Львів) — художниця монументально-декоративного мистецтва, графік, живописець. Дружина В. Буглака. Член НСХУ (1992). Закін. Львів. ін­ститут приклад. та де­кор. мистецтва (1954; викл. Й. Бокшай, Л. Левицький, В. Манастирський, Р. Сельський). Учасниця обл., всеукр. і закордон. худож. ви­ставок від 1960-х рр. Персон. — у Львові, Луцьку (обидві — 1996). На творчій роботі. Л. — пред­ставниця укр. андерґраунду, нонконформізму. Основні галузі — станк. графі­ка (літо­графія, ліно­гравюра, офорт, мецо-тинто) та живопис, монум.-декор. мистецтво, іконопис. Творчість Л. від­значається вишуканістю колористич. чуття, культурою композиц. вирішень, без­доган. смаком. Для порт­ретів характерні віртуозна зовн. схожість, гостра психол. характеристика облич, високий рівень худож. майстерності. У натюрмортах вдавалася до площин­но-декор. манери. Виконала деякі ікони для іконостаса від­новлених Золотоверхого Михайлів. собору у Києві («Св. Варвара», «Тайна вечеря»; обидві — 1999) та Ус­пен. собору Києво-Печер. лаври (2000). Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Львів. музеї історії релігії, НХМ (Київ), Луган. ХМ.