Левицька Софія Пилипівна

ЛЕВИ́ЦЬКА Софія Пилипівна (09. 03. 1874, с. Вихилівка, нині Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл. — 20. 09. 1937, Париж) — живописець, графік. Сестра М. Левицького. Відвідувала мист. студію С. Світославського у Києві, закінчила Паризьку АМ (1905). Спочатку працювала у традиціях кубізму та фовізму, пізніше — постімпресіонізму. Учасниця художніх виставок від 1910. Персональна — у Парижі (1913). Оформила дереворитами та переклала французькою мовою повість «Вечера на хуторе близ Диканьки» (Париж, 1921) М. Гоголя.

Тв.: «Автопортрет» (поч. 1910-х рр.), «Єдинороги» (1912), «Збирання яблук» (1913), «Кавалькада» (1918), «Каплиця св. Анни» (1924), «Гойдалка» (1925), «Купальниця» (1926), «Дорога серед апельсинових дерев» (1928), «Гра у сніжки» (1929), «Український танок», «Трійка» (обидва — 1934); лінорит «Визволення України» (1919).

Літ.: Кульчицький Ю. Софія Левицька. К., 1989; Федорук О. К. Декорація радості і легенди: [Про Соню Левицьку] // ГУ. 1991, 8 січ.; Стельмащук Г. Українські митці у світі: Мат. до історії укр. мистецтва ХХ століття. Л., 2013.

О. М. Пеленська

Основні твори

«Автопортрет» (поч. 1910-х рр.), «Єдинороги» (1912), «Збирання яблук» (1913), «Кавалькада» (1918), «Каплиця св. Анни» (1924), «Гойдалка» (1925), «Купальниця» (1926), «Дорога серед апельсинових дерев» (1928), «Гра у сніжки» (1929), «Український танок», «Трійка» (обидва – 1934); лінорит «Визволення України» (1919).