Левицький Борис Васильович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Борис Васильович (15. 05. 1915, Ві­день — 27. 10. 1984, м. Мюнхен, Німеч­чина) — публіцист, гро­мадсько-політичний діяч. Син В. Левицького. Член НТШ, проф. УВУ. Навч. у Бережан. гімназії (нині Терноп. обл., 1925–33) та Львів. університеті (1933–36), був чл. таєм. гімназій. гуртка «Молода Україна» і головою Союзу укр. студент. організацій. Тісно спів­працював з лівим крилом націоналіст. руху, 1936–39 редагував його україномовну г. «Нове село» у Львові. У вересні 1939 ви­їхав до Кракова. Від 1942 — спів­засн. (до 1945 — чл. ЦК) Укр. нар.-де­мократ. партії, 1949–56 редагував її г. «Вперед» у Мюнхені. Від 1952 — консультант із рад. про­блем Нім. с.-д. партії та спів­роб. Дослідниц. служби Сх. Європи у Дюс­сельдорфі, від 1959 — спів­роб. Фундації ім. Ф. Еберта у Бонні (обидві — Німеч­чина). Від 1955 випускав щомісяч. німецькомов. бюлетень про рад. вищих парт. діячів, опублікував чимало бібліогр. довід­ок про діячів соціаліст. країн у англомов. довід­никах. Зібрав архів про ві­домі персоналії (бл. 60 000 карток) та ін­ституції (понад 10 000 карток) в СРСР (станом на 1973). Від 2-ї пол. 1960-х — у 1970-х рр. активно спів­працював із Комісією з ви­вче­н­ня сучас. України. Автор низки книг та статей, пере­важно нім. і англ. мовами, присвяч. укр.-рад. про­блематиці, зокрема сталін. терору 1930-х рр., подіям 2-ї світової вій­ни, опозиц. руху 1960–70-х рр. тощо.

Завантажити статтю