ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Іван Федорович (06(18). 01. 1896, містечко Народичі Коростен. пов. Волин. губ., нині смт Житомир. обл. — 1952, Харків) — архео­лог. Закін. Волин. духовну семінарію (Житомир, 1917), Харків. ветеринар. ін­ститут. Учасник 1-ї світової війни. Від 1923 працював у Волин. н.-д. музеї (Житомир): від 1928 — зав. археол. від­ділу (учень С. Гамченка). Організував системат. археол. дослідж. Пн.-Сх. Волині, зокрема по річках Случ, Тетерів, Ірша, Уж, Уборть; роз­копав неоліт. поселе­н­ня в ур­очищі Піщане побл. Народичів, неоліт. стоянку Моства та палеоліт. — Довгиничі на Житомирщині. Від 1931 — гол. ін­спектор з охорони памʼяток природи і культури Наркомату освіти УСРР, згодом — науковий спів­робітник Харків. істор. музею. На за­проше­н­ня Д. Яворницького 1931–32 очолював палеоліт. групу Дні­прогесів. археол. екс­педиції. Роз­копав на р. Сейм стоянку Марʼя­нівка, на матеріалах якої вио­крем­лено марʼянів. культуру. Виявив багатошарову стоянку в Осокорів. балці, продовжив роз­копки Гінців., Амвросіїв., Богодухів. стоянок. 1951–52 — нач. Донец. археол. екс­педиції Ін­ституту археології АН УРСР.