ГА́МЧЕНКО Сергій Свиридович (07(19). 10. 1860, с. Ратне Ковел. пов. Волин. губ., нині смт Волин. обл. — 1934, Київ) — археолог. Член-кореспондент Київ. товариства старожитностей і мистецтва, чл. Істор. товариства Нестора Літописця, Рос. археол. товариства (1906). Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1876–80), закін. Олександрів. військ. училище в Москві (1881) та С.-Петербур. археол. ін­ститут (1911). Від 1883 служив у Житомирі. Військ. службу по­єд­нував із наук. діяльністю. Археол. дослідже­н­ня роз­почав у 1878 під керівництвом В. Антоновича, від 1886 проводив самост. роз­копки городищ 10–11 ст. у Мальованці — перед­місті Житомира. Протягом 1889–96 в Житомир. і Ново­град-Волин. повітах дослідив: поселе­н­ня та могильник в ур­очищі Струга; курган­ні могильники доби бронзи в околицях Житомира (Крошня, Псище, Соколова гора); поселе­н­ня трипіл. культури, давньоруське городище та велику групу курганів 5–8 ст. в бас. р. Случ. Спів­автор проекту статуту (1897) та чл.-засновник (1900) Товариства дослідників Волині. 1905–08 проходив військ. службу у С.-Петербурзі, де водночас дослідив неоліт. памʼятки на узбереж­жі Фінської затоки і у бас. р. Луга. 1909 ви­йшов у від­ставку і повернувся в Україну, ви­вчав трипіл. культуру на Поділ­лі та Пд.-Сх. Волині (загалом від­крив 45 памʼяток трипіл. культури на Пд. Бузі). Під час 1-ї світової війни як полковник запасу мобілізов. до рос. армії, служив у Казані в чині генерала. Від 1919 — зав. археол. від­ділу Волин. н.-д. музею (Житомир). Протягом 1919–23 побл. Житомира виявив поселе­н­ня та без­курган­ні могильники з ліпною керамікою, що згодом отримала назву кераміки корчац. типу. Результати роз­копок узагальнив у рукопис. праці «Пятилетие археологических ис­следований Волыни: 1919–23 гг.» (1924). У 1923–27 ви­вчав археол. памʼятки у Житомир., Коростен. і Овруц. р-нах. Від 1927 — віце-президент Всеукр. археол. комітету ВУАН, за доруче­н­ням якого проводив роз­копки у Києві, на Волині та Харківщині. Автор неопубл. крає­знав. праці «Старий Житомир» (1926).