ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Йосип Степанович (1839, с. Диб­ще, нині Козів. р-ну Терноп. обл. — 08. 10. 1905, Ві­день, похов. у Льво­ві) — право­знавець, громад­ський діяч. Батько Володимира та Юліана Левицьких. Доктор права. Навч. у гімназіях м. Бережани (нині Терноп. обл.) і Львова. Сту­діював право у Львів. університеті, ступ. д-ра права здобув у Віден. університеті. Судову практику проходив у Львові та м. Городенка (нині Іва­но-Фр. обл.). Працював судовим адʼюнктом у Тернополі та м. Залі­щики (нині Терноп. обл.); нач. суду в м-ку Мельниця (нині смт Мель­ниця-Подільська Борщів. р-ну Терноп. обл.); від 1878 — радник, згодом — за­ступник прокурора окруж. суду в м. Золочів (нині Львів. обл.), від 1889 — у Львові. Обирався радним міста, очолю­вав товариство «Руська Бесіда», брав участь у діяльності ін. укр. організацій. Від 1900 — суддя Найвищого держ. трибуналу Австрії (Ві­день).