Левицький Михайло Васильович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Михайло Васильович (09. 02. 1891, с. Явче, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 10. 06. 1933, м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ) — партійний діяч. Навч. у Львів. університеті. З поч. 1-ї світової вій­ни воював у австро-угор. армії на Галиц. фронті. Потрапив у рос. полон, утримувався в таборі у Центр. Азії. 1918 вступив до біль­шов. партії, брав участь у встановлен­ні рад. влади у Ташкенті, був спів­засн. Укр. громади в місті, ред. г. «Турке­станська рада». Навесні 1919 повернуся в Україну. Обраний чл. тимчас. комітету, згодом — під­піл. ЦК КП Сх. Галичини, Галиц. організац. комітету КП(б)У, політбюро ЦК КП Сх. Галичини. Делегат 2-го кон­гресу Комінтерну. В Галиц. рев. комітеті у Тернополі (серпень–ве­ресень 1920) завідував від­ділом внутр. справ. 1921–24 — пов­пред УСРР у Німеч­чині, Австрії, Чехо-Словач­чині (вів серед укр. емі­грантів пропагандист. роботу щодо поверне­н­ня у Рад. Україну); від 1924 — на держ. і парт. роботах в УСРР: голова «Укр­держ­страху», зав. секції Наркома­ту робітн.-селян. інспекції, секр. Житомир. окружкому КП(б)У, завідувач від­ділу ЦК КП(б)У. Був послідов­ним у проведен­ні більшов. полі­­тики. 1931 заарешт., за звинуваче­н­ням у звʼязках із чл. Укр. нац. центру висланий на 3 р. Після без­результат. звернень про пере­гляд справи і скасува­н­ня вироку покінчив життя самогубством.

Літ.: Борці за воз­зʼ­єд­на­н­ня: Біогр. довід. Л., 1989.

М. Ю. Костриця

Завантажити статтю