Левицький Павло Олександрович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Павло Олександрович (26. 06. 1926, c. Григорівка Чаплин. р-ну, нині Херсон. обл. — 02. 02. 2000, Вінниця) — скульптор. Обл. премія ім. М. Трублаїні (1975). Член НСХУ (1992). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. худож. інститут (1962). Відтоді працював на Вінн. худож.-вироб. комбінаті. Учасник обл., всеукр. мистецьких виставок від 1974. Створював станк. і монум. скульптури, пам’ятні знаки. Деякі роботи зберігаються у Вінн. худож. і краєзн. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — комсомольцям 1920-х рр. (смт Томашпіль Вінн. обл., 1969), І. Бевзу (Вінниця, 1982); мемор. комплекс на честь полеглих воїнів (Вінниця, 1972); «Командир партизанського загону» (1973); скульптурні композиції — «Материнство», «Клятва партизан», «Мати і дитя» (усі — 1974), «Пієта» (1987), «Трагедія війни» (1990); пам’ятні знаки жертвам фашизму (м. Гайсин Вінн. обл., 1977), жертвам репресій 1937–39 (1990).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
