Левицький Павло Олександрович
ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Павло Олександрович (26. 06. 1926, c. Григорівка Чаплинського р-ну, нині Херсонської обл. — 02. 02. 2000, Вінниця) — скульптор. Обласна премія імені М. Трублаїні (1975). Член НСХУ (1992). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Харківський художній інститут (1962). Відтоді працював на Вінницькому художньо-виробничому комбінаті. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1974. Створював станкову і монументальну скульптури, памʼятні знаки. Деякі роботи зберігаються у Вінницьких художньому і краєзнавчому музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — комсомольцям 1920-х рр. (смт Томашпіль Вінн. обл., 1969), І. Бевзу (Вінниця, 1982); мемор. комплекс на честь полеглих воїнів (Вінниця, 1972); «Командир партизанського загону» (1973); скульптурні композиції — «Материнство», «Клятва партизан», «Мати і дитя» (усі — 1974), «Пієта» (1987), «Трагедія війни» (1990); пам’ятні знаки жертвам фашизму (м. Гайсин Вінн. обл., 1977), жертвам репресій 1937–39 (1990).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 