Левич Веніамін Григорович

ЛЕ́ВИЧ Веніамін Григорович (17(30). 03. 1917, Харків — 19. 01. 1987, м. Інглвуд, шт. Нью-Джерсі, США, похов. в Ізраїлі) — фізико-хімік. Член-кореспондент АН СРСР (1958–78). Премія ім. Д. Менделєєва АН СРСР (1963), Паладієва медаль Амер. хім. товариства (1973). Закін. Харків. університет (1937). Під керівництвом Л. Ландау захистив доктор. дис. у Моск. пед. інституті. 1940–58 працював в Інституті фіз. хімії АН СРСР; 1958–72 — зав. теор. відділу Інституту електрохімії АН СРСР (був найближчим соратником О. Фрумкіна, який вважав Л. своїм наступником на посаді директора; обидва — Москва); водночас 1940–49 — у Моск. пед. інституті; 1950–64 — у Моск. інж.-фіз. інституті; 1964–72 — у Моск. університеті. 1972 подав документи на виїзд в Ізраїль, але дозволу не отримав. При цьому був звільнений з роботи. 1977 очолив семінар т. зв. вчених-відмовників. 1978 емігрував до Ізраїлю. Від 1979 — проф. коледжу ім. А. Айнштайна в США, на базі якого створив Інститут приклад. хім. фізики, що був затвердж. опікун. радою Нью-Йорк. університету (нині Інститут фіз.-хім. гідродинаміки); водночас був проф. Тель-Авів. університету. Наукові дослідження присвячені фундам. теор. проблемам фіз. хімії — застосуванню методів теор. фізики до вивчення фіз.-хім. процесів, насамперед гідродинаміки. Його праці з теорії конвектив. дифузії збагатили дослідж. у галузі електрохім. кінетики. Створив теорію переносу речовини до поверхні розділу фаз і теорію концентрац. поляризації при проходженні електрич. струму через розчини. Заклав основи статистико-термодинам. теорії подвій. електрич. шару з врахуванням дискретності іонного заряду, досліджував вплив поверхнево-актив. речовин на рух рідин, коагуляцію аерозолів і колоїдів у турбулент. потоках, масообмінні процеси тощо. В останні роки життя переважно вивчав теор. питання турбулент. руху рідин.

Пр.: Физико-химическая гидродинамика. Москва, 1952; 1959 (англ. перекл. — Нью-Йорк, 1962); Введение в статистическую физику. Москва, 1954; Курс теоретической физики: В 2 т. 2-е изд. Москва, 1969–71 (співавтор).

Ю. П. Курило

Основні праці

Физико-химическая гидродинамика. Москва, 1952; 1959 (англ. перекл. – Нью-Йорк, 1962); Введение в статистическую физику. Москва, 1954; Курс теоретической физики: В 2 т. 2-е изд. Москва, 1969–71 (співавтор).