Ландау Лев Давидович
ЛАНДА́У Лев Давидович (09(22). 01. 1908, Баку — 01. 04. 1968, Москва) — фізик-теоретик. Доктор фізико-математичних наук (1934, без захисту дис.), професор (1935), академік АН СРСР (1946, без отримання звання член-кореспондент). Герой Соц. Праці (1954). Нобелів., Ленін. (обидві — 1962) та Сталін. (1946, 1949, 1953) премії. Державні нагороди СРСР (ордени Труд. Червоного Прапора, Знак Пошани, 3 — Леніна). Навч. у Бакин. університеті (1922–24), закін. Ленінгр. університет (нині С.-Петербург, 1927). Відтоді — асп., н. с. Ленінгр. фіз.-тех. інституту. Значну роль у наук. біографії Л. відіграли наук. відрядження за кордон (1929–34) і зустрічі з провід. фізиками того часу. Найістотнішим для його формування як вченого стало відвідання Копенгаґена та перебування в Інституті теор. фізики у Н. Бора (Л. завжди вважав цього видат. данського фізика своїм учителем). 1932–37 — зав. теор. відділу Укр. фіз.-тех. інституту (Харків); водночас очолював каф. теор. фізики Харків. мех.-машинобуд. інституту, а від 1935 — каф. заг. фізики Харків. університету; від 1937 — зав. теор. відділу Інституту фіз. проблем АН СРСР (Москва; 1941–43 — на евакуації в м. Казань, РФ); одночасно 1943–47 та від 1955 — проф. Моск. університету; 1947–50 — проф. Моск. фіз.-тех. інституту. З 28 на 29 квітня 1938 заарешт. у справі Моск. комітету Антифашист. робітн. партії, рівно через рік був звільнений (листи на його захист Й. Сталіну надіслали дир. Інституту фіз. проблем АН СРСР П. Капіца та Н. Бор). 1962 постраждав під час автомобіл. аварії, відтоді не займався наук. діяльністю. Розробив теорію діамагнетизму вільних електронів — діамагнетизм Л. (1930); разом з Є. Ліфшицем створив теорію домен. структури феромагнетиків і отримав рівняння руху магніт. моменту — рівняння Л.–Ліфшиця (1935); увів поняття антиферомагнетизму як особливої фази магнетика; вивів кінет. рівняння для плазми у випадку кулонів. взаємодії та встановив вигляд інтеграла зіткнень для заряджених часток (обидва — 1936); створив теорію фазових переходів другого роду (1935–37); уперше отримав співвідношення між густиною рівнів у ядрі й енергією збудження (1937), що дозволяє вважати його (поряд з амер. фізиками Г.-А. Бете і В.-Ф. Вайскопфом) одним з творців статист. теорії ядра; розробив теорію надплинності гелію II, започаткувавши створення фізики квант. рідин (1940–41); спільно з В. Ґінзбурґом побудував феноменол. теорію надпровідності (1950); розвинув теорію фермі-рідини (1956); одночасно з британ. фізиком А. Саламом, амер. фізиками Т. Лі та Ч. Янгом і незалежно від них запропонував закон збереження комбінов. парності та висунув теорію двокомпонент. нейтрино (1957). Важливе місце в його твор. спадщині посідає «Курс теоретической физики» (в 10 т., Москва, 1940–79; увійшов в історію як «Ландау и Лифшиц»; разом з Є. Ліфшицем брав участь у написанні 1–3-го та 5–8-го томів). Серед учнів — О. Ахієзер, О. Компанієць, В. Левич, Євген та Ілля Ліфшиці, І. Померанчук, І. Халатніков, О. Андреєв, О. Абрикосов, С. Герштейн, В. Ґінзбурґ, Л. Горьков, Ю. Каган, А. Мігдал, Л. Пітаєвський, Я. Смородинський. Від 1993 РАН за вагомі праці у галузі теор. фізики присуджує Золоту медаль ім. Л. Його ім’я носить Інститут теор. фізики РАН. 2008 НБУ та Банк РФ випустили в обіг пам’ятні монети до 100-річчя від дня народж. Л.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Диамагнетизм металлов // Zs. Phys. 1930. Vol. 64, № 629; К теории дисперсии магнитной проницаемости ферромагнитных тел // Phys. Zs. Sow. 1935. Vol. 8, № 153 (співавт.); К теории фазовых переходов // ЖЭТФ. 1937. Вып. 1, 5; Кинетическое уравнение в случае кулоновского взаимодействия // Там само. Вып. 7; К статистической теории ядер // Там само; Phys. Zs. Sow. 1937. Vol. 11, № 556; Теория сверхтекучести гелия-ІІ // ЖЭТФ. 1941. Вып. 6; К теории промежуточного состояния сверхпроводников // Там само. 1943. Вып. 11–12; On the quantum theory of fields // Nuovo Cimento. 1956. Vol. 3, № 1 (співавт.); О законах сохранения при слабых взаимодействиях. Об одной возможности для поляризационных свойств нейтрино // ЖЭТФ. 1957. Вып. 3; Собрание трудов. Т. 1–2. Москва, 2008.
Рекомендована література
- Абрикосов А. А. Академик Л. Д. Ландау: краткая биография и обзор научных трудов. Москва, 1965;
- Бессараб М. Я. Ландау: Страницы жизни. 2-е изд. Москва, 1978;
- Воспоминания о Л. Д. Ландау. Москва, 1988;
- Шубников Л. В. Избранные труды. Воспоминания. К., 1990;
- Бессараб М. Я. Формула счастья Ландау. Москва, 1999;
- Ландау-Дробанцева К. Академик Ландау: Как мы жили. Москва, 2000;
- Бессараб М. Я. Так говорил Ландау. Москва, 2004;
- Халатников И. М. Дау, Кентавр и другие. Москва, 2007.
Завантажити статтю
Людина 
