ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Ландау Лев Давидович

ЛАНДА́У Лев Давидович (09(22). 01. 1908, Баку — 01. 04. 1968, Москва) — фізик-теоретик. Доктор фізико-математичних наук (1934, без захисту дис.), професор (1935), академік АН СРСР (1946, без отримання зван­ня член-кореспондент). Герой Соц. Праці (1954). Нобелів., Ленін. (обидві — 1962) та Сталін. (1946, 1949, 1953) премії. Державні нагороди СРСР (ордени Труд. Червоного Прапора, Знак Пошани, 3 — Леніна). Навч. у Бакин. університеті (1922–24), закін. Ленінгр. університет (нині С.-Пе­тербург, 1927). Відтоді — асп., н. с. Ленінгр. фіз.-тех. інституту. Значну роль у наук. біографії Л. відіграли наук. відрядження за кордон (1929–34) і зустрічі з про­від. фізиками того часу. Найістотнішим для його формування як вченого стало відвідання Копенгаґена та перебування в Інституті теор. фізики у Н. Бора (Л. завжди вважав цього видат. данського фізика своїм учителем). 1932–37 — зав. теор. відділу Укр. фіз.-тех. інституту (Харків); водночас очолював каф. теор. фізики Харків. мех.-машинобуд. інституту, а від 1935 — каф. заг. фізики Харків. університету; від 1937 — зав. теор. відділу Інституту фіз. проблем АН СРСР (Москва; 1941–43 — на евакуації в м. Казань, РФ); одночасно 1943–47 та від 1955 — проф. Моск. університету; 1947–50 — проф. Моск. фіз.-тех. інституту. З 28 на 29 квітня 1938 заарешт. у справі Моск. комітету Антифашист. робітн. партії, рівно через рік був звільнений (листи на його захист Й. Сталіну надіслали дир. Інституту фіз. проблем АН СРСР П. Капіца та Н. Бор). 1962 постраждав під час автомобіл. аварії, відтоді не займався наук. діяльністю. Розробив теорію діамагнетизму вільних електронів — діамагнетизм Л. (1930); разом з Є. Ліфшицем створив теорію домен. структури феромагнетиків і отримав рівняння руху магніт. моменту — рівняння Л.–Ліфшиця (1935); увів поняття антиферомагнетизму як особливої фази магнетика; вивів кінет. рівняння для плазми у випадку кулонів. взаємодії та встановив вигляд інтеграла зіткнень для заряджених часток (обидва — 1936); створив теорію фазових переходів другого роду (1935–37); уперше отримав співвідношення між густиною рівнів у ядрі й енергією збудження (1937), що дозволяє вважати його (поряд з амер. фізиками Г.-А. Бете і В.-Ф. Вайс­копфом) одним з творців статист. теорії ядра; розробив теорію надплинності гелію II, започаткувавши створення фізики квант. рідин (1940–41); спільно з В. Ґінзбурґом побудував феноменол. теорію надпровідності (1950); розвинув теорію фермі-рідини (1956); одночасно з британ. фізиком А. Саламом, амер. фізиками Т. Лі та Ч. Янгом і незалежно від них запропонував закон збереження ком­бінов. парності та висунув теорію двокомпонент. нейтрино (1957). Важливе місце в його твор. спадщині посідає «Курс теоретической физики» (в 10 т., Москва, 1940–79; увійшов в історію як «Ландау и Лифшиц»; разом з Є. Ліфшицем брав участь у написанні 1–3-го та 5–8-го томів). Серед учнів — О. Ахієзер, О. Компанієць, В. Левич, Євген та Ілля Ліфшиці, І. Померанчук, І. Халатніков, О. Андреєв, О. Абрикосов, С. Герштейн, В. Ґінзбурґ, Л. Горьков, Ю. Каган, А. Мігдал, Л. Пітаєвський, Я. Смородинський. Від 1993 РАН за вагомі праці у галузі теор. фізики присуджує Золоту медаль ім. Л. Його ім’я носить Інститут теор. фізики РАН. 2008 НБУ та Банк РФ випустили в обіг па­м’ятні монети до 100-річчя від дня народж. Л.

Додаткові відомості

Основні праці
Диамагнетизм металлов // Zs. Phys. 1930. Vol. 64, № 629; К теории дисперсии магнитной проницаемости ферромагнитных тел // Phys. Zs. Sow. 1935. Vol. 8, № 153 (спів­авт.); К теории фазовых переходов // ЖЭТФ. 1937. Вып. 1, 5; Кинетическое уравнение в случае кулоновского взаимодействия // Там само. Вып. 7; К статистической теории ядер // Там само; Phys. Zs. Sow. 1937. Vol. 11, № 556; Теория сверхтекучести гелия-ІІ // ЖЭТФ. 1941. Вып. 6; К теории промежуточного состояния сверхпроводников // Там само. 1943. Вып. 11–12; On the quantum theory of fields // Nuovo Cimento. 1956. Vol. 3, № 1 (спів­авт.); О законах сохранения при слабых взаимодействиях. Об одной возможности для поляризацион­ных свойств нейтрино // ЖЭТФ. 1957. Вып. 3; Собрание трудов. Т. 1–2. Москва, 2008.

Рекомендована література

  1. Абрикосов А. А. Академик Л. Д. Ландау: краткая биография и обзор научных трудов. Москва, 1965;
  2. Бес­сараб М. Я. Ландау: Страницы жизни. 2-е изд. Москва, 1978;
  3. Воспоминания о Л. Д. Ландау. Москва, 1988;
  4. Шубни­ков Л. В. Избранные труды. Воспоми­нания. К., 1990;
  5. Бессараб М. Я. Фор­мула счастья Ландау. Москва, 1999;
  6. Ландау-Дробанцева К. Академик Лан­дау: Как мы жили. Москва, 2000;
  7. Бес­сараб М. Я. Так говорил Ландау. Мос­ква, 2004;
  8. Халатников И. М. Дау, Кентавр и другие. Москва, 2007.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
16
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
фізик-теоретик
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
53140
Вплив статті на популяризацію знань:
391
Бібліографічний опис:

Ландау Лев Давидович / Ю. М. Ранюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-53140.

Landau Lev Davydovych / Yu. M. Raniuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-53140.

Завантажити бібліографічний опис

Альошин
Людина  |  Том 1  |  2001
В. В. Осташко
Аронов
Людина  |  Том 1  |  2001
І. Є. Почаніна
Ахієзер
Людина  |  Том 1  |  2001
С. В. Пелетминський
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору