Левік Борис Веніаминович
ЛЕ́ВІК Борис Веніаминович (24. 10(05. 11). 1898, Київ — 03. 09. 1976, Москва) — музикознавець, педагог. Брат В. Левіка. Канд. мистецтвознавства (1941), доцент (1935). Навч. у Київ. (1913–22; кл. фортепіано К. Михайлова, композиції — Б. Лятошинського), закін. Моск. (1924, кл. композиції Р. Ґлієра; 1928, істор.-теор. факультет у М. Іванова-Борецького) консерваторію. Від 1922 мешкав і працював у Москві: 1930–49 — викладач кафедри історії музики Консерваторії; 1936–41 — заоч. Муз.-пед. інституту; 1943–46 — Вищого училища військ. диригентів; 1946–48, 1953–56 — завідувач кафедри історії музики Держ. муз.-пед. інституту ім. Гнесіних. Автор праць з історії музики переважно у жанрі персон. портретів, життєвого і твор. шляху композиторів, колектив. монографій, навч. посіб., передмов до музикозн. праць, нотних видань окремих творів муз. класики.
Рекомендована література
- Александр Гедике. Москва, 1947;
- «Каменный гость» А. Даргомыжского, «Моцарт и Сальери» Н. Римского-Корсакова, «Скупой рыцарь» С. Рахманинова. Москва; Ленинград, 1949;
- Франц Шуберт. Москва; Ленинград, 1952;
- «Сельская честь» Масканьи. Москва, 1957;
- История музыкознания в Германии и Австрии от конца XVIII до конца XIX века. Москва, 1965. Т. 1;
- 1966. Т. 2 (співавт.); Рихард Ваґнер. Человек и художник. Москва, 1977.
Завантажити статтю
Людина 
