ҐЛІЄ́Р Рейнгольд Моріцович (30. 12. 1874(11. 01. 1875), Київ — 23. 06. 1956, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч. Доктор мистецтво­знавства (1941). Народний артист СРСР (1938). Премія імені М. Глінки (1908), Сталінська премія (1946, 1948, 1950). Закінчив Київське музичне училище Російського музичного товариства (1894; клас О. Шевчика, Є. Риба), Московську консерваторію (1900; викладачі І. Іп­политов-Іванов, С. Танєєв). 1908 на­вчався диригуван­ню в О. Фріда у Берліні. Під час на­вча­н­ня в училищі написав перші твори — пʼєси для фортепіано та віолончелі, 2 струн­ні квартети й увертюру для симфонічного оркестру. Від 1901 — викладач музично-теоретичних дисциплін Московської музичної школи Гнесіних; від 1913 — професор Київської консерваторії (1914–20 — директор), створив симфонічний оркестр та оперну студію; 1920–41 — викладач композиції й інструментовки Московської консерваторії. 1920–22 — завідувач музичної секції Московського від­ділу народної освіти, спів­робітник музичного від­ділу Наркомату РРФСР. 1938 — голова Московської організації, 1939–48 — оргкомітету Спілки композиторів СРСР. Спів­працював з діячами української культури, зокрема Лесем Курбасом (нереалізований задум опери «Маруся Богуславка» на слова П. Тичини), К. Квіткою та М. Рильським (балет «Тарас Бульба», 1951–52). Інструментував твори М. Лисенка (кантата «Бʼють пороги», Гавот, Інтермецо, опера «Наталка Полтавка», «Понад полем іде», «Урочистий марш», оперета «Чорноморці») та К. Стеценка (кантата «Шевченкові»). До нереалізованих задумів належить опера «Лісова пісня» за Лесею Українкою. На українську тематику написав низку симфонічних творів, зокрема поему для читця і оркестру «По­дражаніє Ієзекіїлю» на слова Т. Шевченка (1919), картину «Запорожці» (1921), поему «Заповіт» (1939–41, присвячена памʼяті Т. Шевченка) та ін., обробки народних пісень. Продовжуючи стильові тенденції «Могутньої кучки», у низці творів по­єд­нував епічну монументальність, картин­ність і колористику. Композиціям Ґлієра властиві роз­співність, цікава гармонійна мова, чіткість формотворе­н­ня. Плідно й різнобічно використовував фольклор різних народів. Активно ви­ступав як диригент, пропагував твори українських композиторів В. Пухальського, Є. Риба, М. Тутковського, М. Лисенка та ін. Перший виконавець 1-ї симфонії Б. Лятошинського (1923). Ви­ступав з Республіканським симфонічним орке­стром імені М. Лисенка та капелою «Дні­просоюзу». Серед учнів — С. Прокофʼєв, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, Б. Александров та ін. Імʼя Ґлієра присвоєно музичному училищу у Києві.