Ґлієр Рейнгольд Моріцович

ҐЛІЄ́Р Рейнгольд Моріцович (30. 12. 1874(11. 01. 1875), Київ — 23. 06. 1956, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч. Доктор мистецтвознавства (1941). Народний артист СРСР (1938). Премія ім. М. Глінки (1908), Сталінcька премія (1946, 1948, 1950). Закін. Київське музичне училище РМТ (1894; кл. О. Шевчика, Є. Риба), Моск. консерваторію (1900; викл. І. Іпполитов-Іванов, С. Танєєв). 1908 навч. диригуванню в О. Фріда у Берліні. Під час навч. в училищі написав перші твори — п’єси для фортепіано та віолончелі, 2 струнні квартети й увертюру для симф. оркестру. Від 1901 — викладач муз.-теор. дисциплін Моск. муз. школи Гнесіних; від 1913 — проф. Київ. консерваторії (1914–20 — директор), створив симф. оркестр та оперну студію; 1920–41 — викладач композиції й інструментовки Моск. консерваторії. 1920–22 — зав. муз. секції Моск. відділу нар. освіти, співроб. муз. відділу Наркомосу РРФСР. 1938 — голова Моск. організації, 1939–48 — оргкомітету СК СРСР. Співпрацював з діячами укр. культури, зокрема Лесем Курбасом (нереаліз. задум опери «Маруся Богуславка» на сл. П. Тичини), К. Квіткою та М. Рильським (балет «Тарас Бульба», 1951–52). Інструментував твори М. Лисенка (кантата «Б’ють пороги», Гавот, Інтермецо, опера «Наталка Полтавка», «Понад полем іде», «Урочистий марш», оперета «Чорноморці») та К. Стеценка (кантата «Шевченкові»). До нереаліз. задумів належить опера «Лісова пісня» за Лесею Українкою. На укр. тематику написав низку симф. творів, зокрема поему для читця і оркестру «Подражаніє Ієзекіїлю» на сл. Т. Шевченка (1919), картину «Запорожці» (1921), поему «Заповіт» (1939–41, присвяч. пам’яті Т. Шевченка) та ін., обробки нар. пісень. Продовжуючи стильові тенденції «Могучої кучки», у низці творів поєднував епічну монументальність, картинність і колористику. Композиціям Ґ. властиві розспівність, цікава гармонійна мова, чіткість формотворення. Плідно й різнобічно використовував фольклор різних народів. Активно виступав як диригент, пропагував твори укр. композиторів В. Пухальського, Є. Риба, М. Тутковського, М. Лисенка та ін. Перший виконавець 1-ї симф. Б. Лятошинського (1923). Виступав з Респ. симф. оркестром ім. М. Лисенка та капелою «Дніпросоюзу». Серед учнів — С. Прокоф’єв, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, Б. Александров та ін. Ім’я Ґ. присвоєно муз. училищу у Києві.

Рекомендована література

1. Бэлза И. Р. М. Глиэр. Москва, 1962;
   Google Scholar Internet
2. Леонова М. Український елемент в симфонічній творчості Р. М. Глієра // НТЕ. 1965. № 4;
   Google Scholar Internet
3. Кузьмин М. Глиэр в Киеве // Сов. музыка. 1965. № 9;
   Google Scholar Internet
4. Р. М. Глиэр. Статьи. Воспоминания. Материалы. Т. 1–2. Москва; Ленинград, 1965–67;
   Google Scholar Internet
5. Леонова М. Симфоническое творчество Р. М. Глиэра советского периода. Москва, 1970;
   Google Scholar Internet
6. Гулинская З. Р. М. Глиэр. Москва, 1986;
   Google Scholar Internet
7. Скорульська Р. «Скерцо» на тему історичного «папірця» // Музика. 1998. № 4;
   Google Scholar Internet
8. Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина. Т. 1. Борис Лятошинський — Рейнгольд Ґлієр. Листи (1914–1956). К., 2002;
   Google Scholar Internet
9. Спис-Кревська А. Р. М. Гліер — директор Київської консерваторії // Історія музики: нові факти та інтерпретації: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. Вип. 42. К., 2004;
   Google Scholar Internet
10. Огуз А. Харківські сторінки творчої біографії Р. М. Глієра // Молоді музикознавці України: Тези 7-ї Всеукр. наук.-практ. конф. К., 2005;
    Google Scholar Internet
11. Распопова А. Р. М. Глієр на Донеччині // Там само;
    Google Scholar Internet
12. Тамілина І. Р. М. Глієр в концертному житті Києва (1913–16 рр.) // Там само.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю