Левітас Ілля Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕВІТА́С Ілля Михайлович (11. 12. 1931, Ташкент — 04. 08. 2014, Київ) — історик, педагог, громадський діяч. Герой України (2021, посмертно). Заслужений працівник культури України (1991). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2001, 2006, 2009). Закін. ВШ тренерів (Київ, 1952), Київ. інститут фізичної культури (1959) та пед. інститут (1964). Учителював (1952–92). Заснував у Києві першу в СРСР держ. євр. бібліотеку (1988), Раду нац. т-в України (1989), товариство «Україна–Ізраїль» (1990), Єврейську раду України, г. «Єврейські вісті» (1992) та ін. Організатор перших у СРСР виставок про героїзм євр. народу і трагедію Бабиного Яру (1989). Голова фондів «Пам’ять Бабиного Яру» та «Пам’ять жертв фашизму в Україні», Ради представників нац. меншин України при Президентові України (2001–03). Ініціював встановлення пам’ятників «Менора» (1991), Шолом-Алейхему (1997), знищеним у Бабиному Яру дітям (2001), підпільниці Т. Маркус (2009), пам’ят. знака «Дорога смерті» (2011), низки мемор. дощок євр. політ., військ. і культур. діячам.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Книга памяти жертв Бабьего Яра. 1991; Книга памяти: Бабий Яр. 1999; Книга пам’яті євреїв-киян, загиблих у Великій Вітчизняній війні. 2001; Поети — видатному сину України (вірші, присвячені Шолом-Алейхему). 2009; Сражались в одном строю. 2010; Герой Украины Татьяна Маркус. 2011; Бабий Яр. Трагедия, история, память. 2012 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
