Левітас Ілля Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕВІТА́С Ілля Михайлович (11. 12. 1931, Ташкент — 04. 08. 2014, Київ) — історик, педагог, громадський діяч. Герой України (2021, посмертно). Заслужений працівник культури України (1991). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2001, 2006, 2009). Закін. ВШ тренерів (Київ, 1952), Київ. ін­ститут фізичної культури (1959) та пед. ін­ститут (1964). Учителював (1952–92). Заснував у Києві першу в СРСР держ. євр. бібліотеку (1988), Раду нац. т-в Украї­ни (1989), товариство «Україна–Ізраїль» (1990), Єврейську раду України, г. «Єврейські вісті» (1992) та ін. Організатор перших у СРСР ви­ставок про героїзм євр. народу і трагедію Бабиного Яру (1989). Голова фондів «Памʼять Бабиного Яру» та «Памʼять жертв фашизму в Україні», Ради пред­ставників нац. меншин України при Президентові України (2001–03). Ініціював встановле­н­ня памʼят­ників «Менора» (1991), Шолом-Алейхему (1997), знищеним у Бабиному Яру дітям (2001), під­пільниці Т. Маркус (2009), памʼят. знака «Дорога смерті» (2011), низки мемор. дощок євр. політ., військ. і культур. діячам.

Пр.: Книга памяти жертв Бабьего Яра. 1991; Книга памяти: Бабий Яр. 1999; Книга памʼяті євреїв-киян, загиблих у Великій Вітчизняній війні. 2001; Поети — видатному сину України (вірші, присвячені Шолом-Алейхему). 2009; Сражались в одном строю. 2010; Герой Украины Татьяна Маркус. 2011; Бабий Яр. Трагедия, история, память. 2012 (усі — Київ).

П. Д. Біленчук, А. А. Ярмолюк

Завантажити статтю