Левченко Семен
Визначення і загальна характеристика
ЛЕ́ВЧЕНКО Семен (псевд.: Не-маючий, Немаючий; 30. 04. 1896, Київ — 03. 02. 1991, м. Дербі, Велика Британія) — письменник, публіцист. Закін. Одес. військ. училище прапорщиків (1917). Під час Визв. змагань 1917–21 — старшина Армії УНР. Перебував у таборах для інтернованих у Польщі. Співпрацював у таборових вид. «Наша зоря» (Ланцут, Стшалків, Каліш, 1920–23), «Промінь» (Ланцут, Стшалків, 1921–22), «Веселка» (Каліш, 1922–23), «Український сурмач» (Каліш, Щипйорно, 1922). Публікував також літ. твори, оповідання та новели: «На тему дня» (цикл), «Подружжя», «Прострочений фейлетон», «Більшовики панікують», «Квітневий», «Промінська казочка» тощо. 1935 — ред. часопису «Український ветеран» (Варшава), вихід якого відразу ж заборонила польс. влада. Автор драм. етюду «Дух України» (Лондон, 1963; Сідней; Лондон, 1987), зб. поезій «Обірвані струни» (Лондон, 1963), повісті «За волю і державу» (Лондон; Дербі, 1966), низки статей істор. характеру та спогадів у ж. «Дороговказ» і «За державність» (Торонто).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
