Легін Валерій Петрович
ЛЕ́ГІН Валерій Петрович (01. 04. 1954, м. Кізел Молотов. обл., нині Перм. краю, РФ) – актор. Народний артист України (2008). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1976; курс М. Рушковського). Відтоді виступав у Білорус. ТЮГу (Мінськ) і Могильов. драм. театрі (Білорусь). Від 1979 – у Київ. молодому театрі. Деякий час співпрацював із Київ. експерим. театром, де зіграв у виставах «Чекаючи на Ґодо» С. Беккета (роль Поццо) та «Голомоза співачка» Е. Йонеско. Л. – актор широкого твор. діапазону, однаково успішно втілює ексцентрич. і драм. образи; вміє знайти максимально виразну зовн. форму для кожного створюваного персонажа.
Ролі: Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Тарас Шевченко («Стіна» Ю. Щербака), Толя («Перший гріх» О. Коломійця), Старий («Маринований Аристократ» І. Коваль; приз за кращу чол. роль Міжнар. фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», Чернігів, 2005), Андре Марті («Диктатура совісті» М. Шатрова), Обольянінов («Зойчина квартира» М. Булгакова), Астров («Дядя Ваня» А. Чехова), Юхан («Сцени з подружнього життя» І. Берґмана), Мак-Мерфі («Політ над гніздом зозулі» Д. Вассермана), Левборґ Ейлерт («Гедда Ґаблер» Г. Ібсена), Листоноша («Той, Тот та інші» І. Еркеня), Булгаков («Любовні листи до Сталіна» Х. Майорги), Гамлет («Трагедія Гамлета, принца Данського» за В. Шекспіром); у кіно – Ілько у молодості («Українська вендета», 1990, реж. В. Крайнєв), Ігнатій Редліх («Для домашнього вогнища», 1992, реж. Б. Савченко), Букольський («Слід перевертня», 2001, 10 серій, реж. В. Попков), Чорниш («Дев’ять життів Нестора Махна», 2006, 12 серій, реж. М. Каптан), Ганс («Полювання на Вервольфа», 2009, 4 серії, реж. Є. Митрофанов, Т. Ходаковська), Сліпець («Тіні незабутих предків», 2013), Дядько Фелікс («Ломбард», 2014; обидва – реж. Л. Левицький).
Літ.: Брюховецкая Л. Двойная театральная жизнь Валерия Легина // ЗН. 1999, 15–22 янв.; Горбачова Н. Валерій Легін – талісман двох театрів // День. 2001, 1 берез.
О. Ю. Варварич
Основні ролі
Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Тарас Шевченко («Стіна» Ю. Щербака), Толя («Перший гріх» О. Коломійця), Старий («Маринований Аристократ» І. Коваль; приз за кращу чол. роль Міжнар. фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», Чернігів, 2005), Андре Марті («Диктатура совісті» М. Шатрова), Обольянінов («Зойчина квартира» М. Булгакова), Астров («Дядя Ваня» А. Чехова), Юхан («Сцени з подружнього життя» І. Берґмана), Мак-Мерфі («Політ над гніздом зозулі» Д. Вассермана), Левборґ Ейлерт («Гедда Ґаблер» Г. Ібсена), Листоноша («Той, Тот та інші» І. Еркеня), Булгаков («Любовні листи до Сталіна» Х. Майорги), Гамлет («Трагедія Гамлета, принца Данського» за В. Шекспіром); у кіно – Ілько у молодості («Українська вендета», 1990, реж. В. Крайнєв), Ігнатій Редліх («Для домашнього вогнища», 1992, реж. Б. Савченко), Букольський («Слід перевертня», 2001, 10 серій, реж. В. Попков), Чорниш («Дев’ять життів Нестора Махна», 2006, 12 серій, реж. М. Каптан), Ганс («Полювання на Вервольфа», 2009, 4 серії, реж. Є. Митрофанов, Т. Ходаковська), Сліпець («Тіні незабутих предків», 2013), Дядько Фелікс («Ломбард», 2014; обидва – реж. Л. Левицький).
Рекомендована література
- Брюховецкая Л. Двойная театральная жизнь Валерия Легина // ЗН. 1999, 15–22 янв.;
- Горбачова Н. Валерій Легін – талісман двох театрів // День. 2001, 1 берез.