Костін Олександр Васильович
.jpg)
КО́СТІН Олександр Васильович (справжнього — Костина; 09. 08, за паспортом — 22. 09. 1939, м. Самарканд, Узбекистан — 09. 11. 2022, Київ) — композитор, музично-громадський діяч, педагог. Доцент (2005). Народний артист України (1996). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1992). Член НСКУ (1972). Закінчив Київське музичне училище імені Р. Ґлієра (1962; клас баяна І. Журомського, композиції (факультативно) — В. Подвали) та консерваторію (1971; клас композиції А. Штогаренка). Відтоді — художній керівник відділу пропаганди СКУ; 1973–78 — завідувач музичної частини Російського драматичного театру імені Лесі Українки; 1978–81 — завідувач редакції видавництва «Музична Україна»; 1981–85 — художній керівник Будинку органної та камерної музики України (усі — Київ). 1985–97 — на творчій роботі. Від 1997 викладав у Національній музичній академії України (Київ): від 2010 — професор кафедри композиції. Голова Музичного фонду УРСР (1971–73). Основна галузь творчості — композиції для музичного театру (опери та балети). Театральність як важлива риса творчості притаманна й іншим жанрам — ораторії, кантаті, фортепіанним циклам. Характерна рисою є тяжіння до епічності — звернення до жанрів опери, ораторії, містерії, фрески.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опери — «Діалоги Вінченцо Ґалілея» (1983, лібрето О. Стельмашенка), «Золоторогий олень» за поемою Д. Павличка (1985, лібрето В. Лисюка), «Оргія» за драмою Лесі Українки (1993, лібрето О. Парри), «Сулейман і Роксолана» (1995, лібрето Б. Чіпа), «Незвичайна чайна, або Жовтий лелека» за мотивами кит. нар. казки (1996, лібрето І. Мамчура, О. Вратарьова); мюзикл «Софія Потоцька» (1994, лібрето Б. Чіпа); балети — «Русалонька» за казкою Г.-К. Андерсена (1988), «Демон» за поемою М. Лермонтова (1990; обидва — лібрето М. Кухарчука, В. Туркевича), «Запрошення до страти» за романом В. Набокова (1993), «Гранатовий браслет» за повістю О. Купріна (2001), «Пригоди Незнайки» за казкою М. Носова (2002), «Бузкове вино» за оповіданням Ю. Нагібіна (2003; усі — лібрето О. Костіна); вокал.-симф. — кантати: «Вахлацькі пісні» за поемою «Кому на Руси жить хорошо» М. Некрасова (1971), «Велика перемога» на сл. Л. Горлача і Б. Списаренка (1985), 3 камерні кантати: № 1 — «Вірність» на сонети М. Рильського (1979), № 2 — «Тріолети» на сл. В. Морданя (1981), № 3 — «Лице Землі» на сл. Р. Кофмана, сценічна ораторія «Йосиф Флавій: пори року» (обидві — 2000); «Драматична ораторія» на сл. Л. Щусєва (1983); «Ноктюрн-кантата» для баритона, дит. хору та симф. оркестру (2001, сл. Р. Кофмана); інструм. концерти — для фортепіано з оркестром № 1 (1987), для фортепіано і камер. оркестру № 2 (1992), для тромбона з оркестром «SOS» (2000), для баяна і камер. оркестру (2002), для фортепіано з оркестром № 3 «Суриковський» (2010); «Сербське капричіо» для труби та струнних (1997); 2 концерти для скрипки з оркестром — № 1 (за поемою «Божественна комедія» Данте Аліґ’єрі, 2000) і № 2 (за романом «Запрошення до страти» В. Набокова, 2010); балетні сюїти № 1 (2009) та № 2 (2010) для оркестру нар. інструментів; «Пригода бравого гобоїста» для гобоя, струн. квартету і чембало (2005); для фортепіано — цикл «Російський лубок» (1976), зб. п’єс «Дмитрикове сонце» (1978), альбом п’єс у 2-х зошитах «СМАК» (2006); камерно-вокал. — триптих «Дзвони» для баса і фортепіано на сл. О. Ківи, О. Хлєбникова, В. Курінського (1979), цикли «Міражі» для баса і фортепіано на сл. Н. Хікмета (1981), «Оберіг пам’яті» для баритона й фортепіано на сл. В. Матвієнка (2001); пісні; музика до вистав та фільмів.
Людина 