ЛЕЖОГУ́БСЬКИЙ Теодозій Антонович (крипт.: Л. Т., Т. Л., о. Т. Л., Л-ій та ін.; 23. 01. 1869, с. Рибники, нині Бе­режан. р-ну Терноп. обл. — 27. 03. 1919, Львів) — церковний і громадсько-культурний діяч, педагог. Далекий родич М. Шашкевича. Навч. у Греко-катол. семінарії у Львові, закін. богослов. студії у Віден. університеті. 1893 прийняв духов. сан. Працював парохом на Бережанщині. 1894 пере­їхав до Львова. До 1903 — у церкві св. Параскеви Пʼятниці, також служив від­прави у церкві св. Миколая; 1903–06 — капелан жін. василіян. монастиря; 1906–19 — катехит реал. школи, водночас 1913–19 — директор гімназії сестер василіянок у Львові, довірений радник митрополита Андрея Шептицького. Заст. голови товариства «Просвіта», 1906–18 очолював просвітн.-організац. комісію товариства. 1913 — голова Укр. пед. товариства. Член Окруж. шкіл. ради у Львові. Діяч Укр. нац.-демо­крат. партії. Від 1918 — секр. кураторії «Нар. дому». Учасник укр.-польс. мирних пере­говорів, проведених пред­ставниками Укр. нац. ради у листопаді 1918 у Львові. Один з ініціаторів від­значе­н­ня річниці народже­н­ня М. Шашкевича (1911), позував для його найпоширенішого порт­рета, створ. І. Трушем. 1918 польс. влада намагалася за­арештувати Л., однак, зважаючи на тяжку хворобу, залишила під на­глядом удома. Ві­домий як майстер проповід­ництва (під псевд. Золотоустий). 1938 у м. Жов­ква (Львів. обл.) упорядковано і ви­дано декілька томів його «Про­повід­ей та промов».