Лезеряну Барбу

ЛЕЗЕРЯ́НУ Барбу (Lăzăreanu Barbu, справж. — Lazarovici Baruch; 05. 10. 1881, м. Ботошани, Румунія — 19. 01. 1957, Бухарест) — румунський поет, літературний критик, пуб­ліцист. Член Товариства румун. письмен­ників (1945). Дійсний член Румун. АН (1948). З походже­н­ня єврей. У період депортації євреїв під час 2-ї світової війни від виселе­н­ня його врятувала королева Єлена, дружина короля Кароля ІІ. Закін. ліцей у Ботошанах. При­єд­нався до зонал. пн.-молдав. кіл соціаліст. орієнтації. За звинуваче­н­ням у роз­гортан­ні анархіст. пропаганди 1898 виключ. зі всіх шкіл держави. Працював у ботошан. ж. «Victor Hugo» (1902), бухарест. г. «Adevărul» (1905). Продовжував агітац. діяльність серед бухарест. робітників. У віршов. маніфесті «Deştep­­tătorul» («Пробуджувач», 1905, роз­множений на шапіро­графі, 80 прим.; на­друковано під на­звою «Rapsodie» — «Рапсодія» у г. «Vitrorul social», 1907, № 1) з метою рев. пропаганди пере­казував твори Т. Шевченка (зокрема поему «Кавказ»). 1907 Л. ви­гнано з країни. У Парижі заснував угрупова­н­ня румун. робітників-соціалістів, працював у г. «LʼHumanité», читав лекції в одному з робітн. університетів. 1912 повернувся на батьківщину. Заснував Робітн. університет, де викладав робітникам історію соціаліст. руху, румун. і всесвітню літ-ри, 1945–48 — в. о. ректора. Ген. дир. Б-ки Румун. АН (1948–57). У праці «Ion Creangă şi basmul rusesc» («Іон Крянге і російська казка», Бухарест, 1949) про­аналізував та порівняв казки румун. класика з тематично подіб., навіть тотожними укр. казками, вживаючи означе­н­ня «російський» як синонім терміна «український». У румун. періодиці друкував вірші, римов. хроніки, су­спільно-політ. стат­ті, памфлети.

Завантажити статтю