Лезеряну Барбу
ЛЕЗЕРЯ́НУ Барбу (Lăzăreanu Barbu, справж. — Lazarovici Baruch; 05. 10. 1881, м. Ботошани, Румунія — 19. 01. 1957, Бухарест) — румунський поет, літературний критик, публіцист. Член Товариства румун. письменників (1945). Дійсний член Румун. АН (1948). З походження єврей. У період депортації євреїв під час 2-ї світової війни від виселення його врятувала королева Єлена, дружина короля Кароля ІІ. Закін. ліцей у Ботошанах. Приєднався до зонал. пн.-молдав. кіл соціаліст. орієнтації. За звинуваченням у розгортанні анархіст. пропаганди 1898 виключ. зі всіх шкіл держави. Працював у ботошан. ж. «Victor Hugo» (1902), бухарест. г. «Adevărul» (1905). Продовжував агітац. діяльність серед бухарест. робітників. У віршов. маніфесті «Deşteptătorul» («Пробуджувач», 1905, розмножений на шапірографі, 80 прим.; надруковано під назвою «Rapsodie» — «Рапсодія» у г. «Vitrorul social», 1907, № 1) з метою рев. пропаганди переказував твори Т. Шевченка (зокрема поему «Кавказ»). 1907 Л. вигнано з країни. У Парижі заснував угруповання румун. робітників-соціалістів, працював у г. «L’Humanité», читав лекції в одному з робітн. університетів. 1912 повернувся на батьківщину. Заснував Робітн. університет, де викладав робітникам історію соціаліст. руху, румун. і всесвітню літ-ри, 1945–48 — в. о. ректора. Ген. дир. Б-ки Румун. АН (1948–57). У праці «Ion Creangă şi basmul rusesc» («Іон Крянге і російська казка», Бухарест, 1949) проаналізував та порівняв казки румун. класика з тематично подіб., навіть тотожними укр. казками, вживаючи означення «російський» як синонім терміна «український». У румун. періодиці друкував вірші, римов. хроніки, суспільно-політ. статті, памфлети.
Рекомендована література
- Ребошапка І. Сторінки 120-річної румунської шевченкіани // Наш голос. 2014. Ч. 240.
Завантажити статтю
