Лейбович Яків Леонтійович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕЙБО́ВИЧ Яків Леонті­йович (Львович) (10(22). 02. 1888, Одеса — після 1941) — лікар. Навч. у Бреслав. (нині Вроцлав), Фрайбур., Бонн. університетах, закін. Берлін. університет (1914), де й працював. Під час 1-ї світової вій­ни був військ. лікарем. 1918 брав участь в організації від­ділу охо­рони здоровʼя у м. Смоленськ (Росія) та Смолен. університету. Від 1919 — завідувач від­ділу судово-мед. екс­пертизи, від 1923 — судово-мед. екс­перт, зав. Центр. судо­во-мед. лаб. Нар. комісаріату охорони здоровʼя РСФРР (Мос­ква); від 1927 — за­ступник голови правлі­н­ня Моск. наук. товариства судових медиків. Водночас у 1920-х рр. читав лекції у Моск. університеті. Спів­засн. і ред. зб. «Судебно-медицинская экспер­тиза» (1925–31). У 1930–34 — проф., завідувач кафедри судової медицини Том­ського мед. ін­ституту (РФ); від 1934 викладав у ВНЗах Москви; 1939–41 — завідувач кафедри судової медицини Вінн. мед. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: оцінюва­н­ня ступеня тяжко­сті тілес. ушкоджень, екс­пертиза батьківства.

Пр.: Практическое руководство по судебной медицине. Москва, 1922; 4-е изд. — 1930; Врачебные ошибки и незакон­ное врачевание // Судеб. ответствен­ность врачей: Сб. ст. Москва; Ленин­град, 1926; Справочник по судеб­но-медицинской экспертизе: Для вра­чей, юристов, работников уголовного роз­ыска и милиции. Москва, 1926; Москва; Ленин­град, 1931; К во­просам патогенеза синей и белой асфиксии новорожден­ных // АГ. 1940. № 9.

Літ.: Неклюдов Ю. А. Яков Львович Лейбович — видный деятель отечествен­ной судебной медицины // Су­­дебно-мед. экспертиза. 2003. № 5.

С. Ф. Фоміних

Завантажити статтю