Лейбович Яків Леонтійович
ЛЕЙБО́ВИЧ Яків Леонтійович (Львович) (10(22). 02. 1888, Одеса — після 1941) — лікар. Навч. у Бреслав. (нині Вроцлав), Фрайбур., Бонн. університетах, закін. Берлін. університет (1914), де й працював. Під час 1-ї світової війни був військ. лікарем. 1918 брав участь в організації відділу охорони здоров’я у м. Смоленськ (Росія) та Смолен. університету. Від 1919 — завідувач відділу судово-мед. експертизи, від 1923 — судово-мед. експерт, зав. Центр. судово-мед. лаб. Нар. комісаріату охорони здоров’я РСФРР (Москва); від 1927 — заступник голови правління Моск. наук. товариства судових медиків. Водночас у 1920-х рр. читав лекції у Моск. університеті. Співзасн. і ред. зб. «Судебно-медицинская экспертиза» (1925–31). У 1930–34 — проф., завідувач кафедри судової медицини Томського мед. інституту (РФ); від 1934 викладав у ВНЗах Москви; 1939–41 — завідувач кафедри судової медицини Вінн. мед. інституту. Наукові дослідження: оцінювання ступеня тяжкості тілес. ушкоджень, експертиза батьківства.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Практическое руководство по судебной медицине. Москва, 1922; 4-е изд. — 1930; Врачебные ошибки и незаконное врачевание // Судеб. ответственность врачей: Сб. ст. Москва; Ленинград, 1926; Справочник по судебно-медицинской экспертизе: Для врачей, юристов, работников уголовного розыска и милиции. Москва, 1926; Москва; Ленинград, 1931; К вопросам патогенеза синей и белой асфиксии новорожденных // АГ. 1940. № 9.
Рекомендована література
- Неклюдов Ю. А. Яков Львович Лейбович — видный деятель отечественной судебной медицины // Судебно-мед. экспертиза. 2003. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
