Лейно Ейнор

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́ЙНО Ейно (Leino Eino; справж. — Льоннбум Армас-Ейнар-Леопольд — Lönnbohm Armas Einar Leopold; ін. псевд.: Mikko Vilkas­tus, Teemu, Kanttori Sepeteus; 06. 07. 1878, м. Палтамо, Велике князівство Фінляндське, Росія, нині Фінляндія — 10. 01. 1926, м. Туусула, Фінляндія) — фінський письменник, журналіст, перекладач. Навч. у Гельсин. університеті. Реформував фін. літ. мову. Дебютував 1890. Представник неоромантизму у фін. літ-рі. У його вір­шах поєднано фін. сучасні та нар. елементи. Автор поет. зб. «Ma­aliskuun lauluja» («Березневі пісні», 1896), «Sata ja yksi laulua» («Сто й одна пісня», 1898), «Ajan aalloilta» («З хвиль часу», 1899), «Helkavirsiä» («Пісні зелених свят», 1903, т. 1; 1916, т. 2) та ін. Діапазон поезії Л. дуже широкий — від віршів громадян. звучання й філос. мотивів до пейзаж. лірики й відображення інтим. почуттів і настроїв. Виступав також із сатир. віршами. Написав зб. оповідань «Päiväperhoja» («Метелики», 1903), романи «Tuomas Vitik­ka» («Туомас Вітікка», 1906; спрямов. проти соц. верхів суспільства), «Jaana Rönty» («Яна Рентю», 1907; присвяч. рос. револю­ції 1905–07), тетралогію «Orja» («Раб», 1911–13), незакін. автобіогр. повість «Elämäni kuvakirja. Erään aikansa lapsen muistoja, mielialoja ja mietelmiä» («Ілюстрована книга мого життя», 1925) тощо. Відіграв велику роль у становленні фін. театру (зб. п’єс «Naamioita» — «Маски», 1905–11; цикл п’єс «Kalevala näyttämöllä» — «Калевала на сцені», 1911). Написав дослідж. «Suomalaisen kir­jallisuuden historia» («Історія фінської літератури», 1910), чимало крит. статей. Переклав фінською «Божественну комедію» Данте. У зб. «Shemeikan murhe» («Смуток Шемейка», 1924) із захопленням висловився про укр. нар. пісню. Усі зазначені книги видано в Гельсинкі. До 100-річчя Л. у с-щі Палтаніємі (Фінляндія) відкрито Будинок-музей, випущено пошт. марку, встановлено пам’ятники в Гельсинкі (скульп­тор Л. Леппянен) і Палтамо. Де­які вірші українською мовою переклав Б. Кентржинський.

Завантажити статтю