ЛЕ́ЙНО Ейно (Leino Eino; справж. — Льон­нбум Армас-Ейнар-Леопольд — Lönnbohm Armas Einar Leopold; ін. псевд.: Mikko Vilkas­tus, Teemu, Kanttori Sepeteus; 06. 07. 1878, м. Палтамо, Велике князівство Фінляндське, Росія, нині Фінляндія — 10. 01. 1926, м. Туусула, Фінляндія) — фінський письмен­ник, журналіст, пере­кладач. Навч. у Гельсин. університеті. Реформував фін. літ. мову. Дебютував 1890. Пред­ставник неоромантизму у фін. літ-рі. У його вір­шах по­єд­нано фін. сучасні та нар. елементи. Автор поет. зб. «Ma­aliskuun lauluja» («Березневі пісні», 1896), «Sata ja yksi laulua» («Сто й одна пісня», 1898), «Ajan aalloilta» («З хвиль часу», 1899), «Helkavirsiä» («Пісні зелених свят», 1903, т. 1; 1916, т. 2) та ін. Діапазон поезії Л. дуже широкий — від віршів громадян. звуча­н­ня й філос. мотивів до пейзаж. лірики й від­ображе­н­ня інтим. почут­тів і на­строїв. Ви­ступав також із сатир. віршами. Написав зб. оповідань «Päiväperhoja» («Метелики», 1903), романи «Tuomas Vitik­ka» («Туомас Вітік­ка», 1906; спрямов. проти соц. верхів су­спільства), «Jaana Rönty» («Яна Рентю», 1907; присвяч. рос. револю­ції 1905–07), тетралогію «Orja» («Раб», 1911–13), незакін. автобіогр. повість «Elämäni kuvakirja. Erään aikansa lapsen muistoja, mielialoja ja mietelmiä» («Ілюстрована книга мого життя», 1925) тощо. Ві­ді­грав велику роль у становлен­ні фін. театру (зб. пʼєс «Naamioita» — «Маски», 1905–11; цикл пʼєс «Kalevala näyttämöllä» — «Калевала на сцені», 1911). Написав дослідж. «Suomalaisen kir­jallisuuden historia» («Історія фінської літератури», 1910), чимало крит. статей. Пере­клав фінською «Божествен­ну комедію» Данте. У зб. «Shemeikan murhe» («Смуток Шемейка», 1924) із захопле­н­ням висловився про укр. нар. пісню. Усі за­значені книги ви­дано в Гельсинкі. До 100-річчя Л. у с-щі Палтаніємі (Фінляндія) від­крито Будинок-музей, випущено пошт. марку, встановлено памʼятники в Гельсинкі (скульп­тор Л. Леп­пянен) і Палтамо. Де­які вірші українською мовою пере­клав Б. Кентржинський.