Лейтенйзен Гаврило Давидович
ЛЕЙТЕ́ЙЗЕН Гаврило Давидович (09(21). 11. 1874, м. Орел, Росія — 20. 01. 1919, похов. у Москві) — лікар, політичний діяч. Закін. 1-у Катеринослав. чол. гімназію (нині Дніпропетровськ), навч. в Університеті св. Володимира у Києві (від 1893). Під час навч. брав участь у рев. діяльності, зокрема у створенні перших марксист. гуртків у Катеринославі й однієї з перших в Україні Катеринослав. с.-д. організації, рев. подіях 1905–07. На 5-му з’їзді РСДРП обраний чл. ЦК. Був заарешт., через політ. переслідування емігрував до Німеччини, згодом — до Франції, де вступив на мед. факультет Університету Монпельє, закін. Париз. університет, працював лікарем. 1911–17 — у м. Тула (Росія), організував безкоштов. санаторій для робітників. Член колегії Нар. комісаріату праці РСФРР (1918). Комісар Рев. військ. ради армії Сх. фронту (від 1918). Загинув у боях за м. Уральськ (Казахстан). Наукові дослідження у галузях соц. страхування, охорони праці на пром. підприємствах. Великого значення надавав профілакт. медицині та доводив переваги держ. соц. страхування. Автор істор.-політ. нарисів, зокрема «Борьба за избирательное право во Франции» (С.-Петербург, 1906), «Краткий очерк истории Российской социал-демократической рабочей партии» (Петроград, 1917).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Возможна ли физиологическая регламентация труда // Обществ. врач. 1911. № 7; Система Тейлора. Научная организация промышленных предприятий // Там само. 1915. № 1; Беседы о чахотке. Тула, 1915; Профилактика и социальное страхование. Москва, 1918.
Рекомендована література
- Медицина в Україні: Біобібліогр. слов. Вип. 2. Друга пол. XIX — поч. XX ст. К., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
