ЛЕЙЦИ́Т (від грец. λευχός — білий) — рідкісний типовий магматичний мінерал, алюмосилікат каркасної будови. Термін увів 1791 нім. мінералог А.-Ґ. Вернер. Формула: K[AlSi2O6]. Іноді містить домішки Na, Ca, Ti, Fe, Mg, Mn, досить рідко у мізер. кількості — Li, Pb, Cs. Склад у зразках з вулкану Везувію (Італія; у %): K2O — 20,59; Al2O3 — 23,22; SiO2 — 56,10. Має тетрагонал. сингонію; форми виділе­н­ня: псевдокубічні кри­стали або вкраплені зерна. Густина 2,47; твердість 5,5–6,5. Колір пере­важно сірий; блиск скляний; напів­про­зорий; крихкий; злам раковистий. Зу­стрічається у молодих вулканіч. лужних породах разом з лужними польовими шпатами, піро­ксенами, магнетитами; характерний для багатих на калій і бідних на кремнезем лав третин. і сучас. віків. Є рудою алюмінію та сировиною для отрима­н­ня калієвих сполук. Значні поклади також знаходяться у Німеч­чині, США, Австралії, Вір­менії, Демократ. Респ. Конґо, Уґанді. В Україні виявлено у Дні­­пров.-Донец. западині та Донбасі.