Лелек Василь Степанович

ЛЕ́ЛЕК Василь Степанович (24. 12. 1946, с. Бережонка, нині Виж­ниц. р-ну Чернів. обл. — 25. 11. 1997, Чернівці) — поет. Закін. Чернів. університет (1978). Працював у Чернівцях: на худож.-вироб. комбінаті, в останні роки життя — у літ.-мемор. музеї О. Кобилянської. Писати вірші почав у юнацтві, проте перші з них опублікував у зрілі роки — у «Буковинському журналі» (1994, № 1–2) та львів. часописі «Дзвін» (1996, № 4). Його поет. кн. «Жертовна ватра» (Чц., 1997; літ. премія ім. Д. Загула, 1997) стала результатом твор. пошуків: у ній через синів. почуття змальовано лірич. героя — цільний і привабливий у своїй суті образ рідного краю від язичниц. і християн. вірувань до помислів і поривань косміч. доби. Займався також різьбленням на дереві та лозоплетінням, 1991–97 брав участь у худож. виставках, 1993 удостоєний звання майстра нар. творчості України.

Рекомендована література

1. Жертовна ватра Василя Лелека: [некролог] // Молодий буковинець. 1997, 28 листоп.;
   Google Scholar Internet
2. Лазарук М. На довгім полі втрачених надій // Там само. 2002, 3–9 січ.;
   Google Scholar Internet
3. Добрянський А., Кирилюк С. Василь Лелек (1946–1977) // Письменники Буковини другої половини ХХ ст.: Хрестоматія. Ч. 2. Чц., 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю