Леманов Ісмаїл Номанович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕМА́НОВ Ісмаїл Номанович (12. 03. 1871, Сімферополь — 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) — тюрколог-мовознавець. Закін. Учител. семінарію (Сімферополь, 1890). У 1896–97 вивчав турец. мову (Стамбул), 1899–1903 — араб. та перс. на філол. курсах при університеті Аль-Азгар (Каїр). 1904 повернувся у Крим. Навч. на факультеті сх. мов С.-Петербур. університету (1907–08). Від 1921 працював на факультеті сходознавства Крим. університету (від 1925 — пед. інституту, Сімферополь), згодом — на факультеті татар. мови і літ-ри: 1931–34 — завідувач кафедри кримськотатар. мови. Викладав курси кримськотатар. мови та літ-ри, араб. мови, методики викладання мов. Учасник Всесоюз. з’їзду тюркологів у Баку (1926), виступав 1929 із доповіддю на 2-й Всекрим. орфогр. конф. 1934 звинувач. у націоналізмі, звільн. із посади. Переїхав до Ленінграда: працював у відділі рукописів Інституту сходознавства АН СРСР, де досліджував словник Махмуда Кашгарського — пам’ятку 11 ст. 1938 заарешт.; у червні 1939 звільн. Продовжував вивчати тюрк. та араб. рукописи. Загинув під час блокади.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Къырымтатар ени эдебияты // Илери. 1926. № 1; Къырымтатар нешрияты // Там само. 1927. № 4.
Рекомендована література
Завантажити статтю
