Лемеші

ЛЕМЕШІ́  — село Козелецького ра­йону Чернігівської області. Лемешів. сільс. раді під­порядк. села Боярівка, Горбачі, Песоцьке, Шалойки, Шапихи та Шуляки. Знаходиться за 62 км від обл. центру, за 8 км від райцентру та за 48 км від залізнич. ст. Бобровиця. Площа 5,02 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 622, станом на 2015 — 540 осіб; пере­важно українці. Через село проходить автошлях С.-Пе­тербург–Чернігів–Київ–Одеса. Офіц. датою заснува­н­ня вважають 1709, коли тут у незамож. козац. сімʼї Григорія та Наталії Ро­зумів народився майбут. граф, генерал-фельдмаршал, фаворит імператриці Рос. імперії Єлизавети Петрівни — Олексій Ро­зумовський. Тривалий час ця подія, яка засвідчена документально, вважалася першою згадкою про село. Пізніше від­найдено запис про Л. у пере­пис. книзі Малорос. приказу 1666. Молодший брат Олексія — Кирило — також народився у цьому селі та здобув титул графа і зва­н­ня генерал-фельдмаршала, а також був президентом С.-Пе­тербур. АН (1746–98) й остан. геть­маном Лів­обереж. України (1750–64). 1755–60 на замовле­н­ня та коштом Олексія Ро­зумовського над могилою його батька зведено в стилі бароко з елементами класицизму Трьохсвятител. церкву (нині памʼятка архітектури нац. значе­н­ня, діє реліг. громада УПЦ МП). Її на­звали на честь трьох святителів — Григорія Богослова, Василія Великого та Іоан­на Златоуста. За версіями дослідників, її спроектували або А. Квасов, або С. Карін, або І. Григорович-Барський, будівництвом керувала Наталія Розум. Храм мурований, тетранконхового типу — з квадрат. основою і напів­круглими апсидами з чотирьох боків; будівлю вінчає велика баня на циліндрич. барабані з глухим ліхтариком. 1760 встановлено чотири­ярус. іконостас у стилі рококо (не зберігся); у ньому були ікони, виконані художником А. Вос­кобойниковим. 1865 за проектом А. Куцевича прибудовано зх. притвор із дзвіницею, при цьому ро­зі­брано зх. конху. 1913–14 на за­проше­н­ня правнука Кирила Ро­зумовського — Каміля — та замовле­н­ня Рос. археол. товариства над ре­ставрацією первіс. іконостаса та інтерʼєру працювали видатні укр. митці Михайло Бойчук, його дружина Софія Налепинська-Бойчук та молодший брат і учень Тимофій Бойчук (через поч. 1-ї світової вій­ни роботи не завершені). У рад. час у храмі роз­містили склад міндобрив, церк. іконостас і роз­писи Бойчуків знищили. Оскільки церква роз­міщена біля автошляху, яким мали нести олімп. вогонь, 1974 роз­почато її капітал. ре­ставрува­н­ня (повністю завершено 1982). У сх. апсиді збереглися фрагменти олій. роз­пису 18–19 ст. У храмі знаходиться ікона Трьох Святителів, подарована нащадками Ро­зумовських, які при­їжджали на свою істор. батьківщину після проголоше­н­ня незалежності України. До 1782 — село Козелец. сотні Київ. полку; у 19 — на поч. 20 ст. — Козелец. волості, 1782–1923 — Козелец. пов., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1923–30 — Ніжин. округи; від 1923 — Козелец. р-ну, від 1932 — Черніг. обл. Жит. брали участь у козац.-селян. пов­ста­н­нях 1630-х рр. і Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1866 нараховувалося 49 дворів, проживали 174 особи, 1897 — від­повід­но 97 і 535. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв у Л. — 64, у Шуляках — 61, у Песоцькому –24, у Горбачах — 13, у Боярівці — 9, у Шаписі — 4, у Шалойках — 1), за­знали сталін. ре­пресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1989 проживали 487 осіб. Нині у Л. — навч.-вихов. комплекс «школа-дитсадок»; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Здобув популярність фольк­­лор. ансамбль «Джерело». Збереглася також будівля колиш. земської школи у стилі укр. модерну, зведена 1909–10 на кошти Каміля Ро­зумовського за проектом І. Якубовича в памʼять про Наталію Розум (нині памʼятка архітектури місц. значе­н­ня). Її збудували на місці, де на поч. 18 ст. стояла хата Ро­зумів. Встановлено памʼятний знак воїнам-визволителям (на брат. могилі) та обеліск Слави воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — історик М. Стрішенець (Л.), письмен­ник, пере­кладач В. Іванина (Шапихи). У Л. також містилася родова усипальниця черніг. гілки русько-литов., польс., укр. і рос. шляхет.-дворян. роду Богомольців, з якої походять патофізіолог, академік АН УРСР (1930–46 — її президент), АН СРСР, АМН СРСР Олександр, його син — патофізіолог, чл.-кор. АН УРСР Олег, правнучка — лікар-дерматолог Ольга Богомольці.

Завантажити статтю