ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Ленінська кузня

«ЛЕ́НІНСЬКА КУ́ЗНЯ» – суднобудівельний завод, одне з найстаріших підприємств України у галузі машинобудування. Засн. 1862 у Києві як мех. та чавуноливар. завод інж.-техноло­гом Ф. Донатом. Був розташ. у передмісті Звіринець, на землі, орендованій у військ.-інж. відомства. У рік заснування на ньому працювало 5 робітників, які виробляли невеликі деталі для артилер. та інж. відомств. Але вже 1868 за корот. термін на заводі виготовлено великі метал. конструкції для нового мосту через Дніпро, будівництвом якого керував відомий інж. А. Струве. 1870 почав виготовляти комплексне обладнання та запчастини до нього для цукр.-рафінад. і винороб. заводів, млинів, водопо­стачал. та газоосвітлювал. прилади, артилер. та інж. знаряддя, локомобілі, металообробні вер­стати, а також чавунні балки, огорожі, пам’ятники тощо. Спо­чатку завод знаходився у приват. власності, 1889 перетвор. з товариства «Донатъ, Липковскій и Ко» у товариство «Київ. маш.-буд. завод». 1892 на заводі взимку працювало 185 робітників, а влітку – бл. 400. Від 1895 – у власності АТ «Пд.-рос. маш.-буд. завод», гол. засн. якого були барон М. Штейнгель і купець 1-ї гільдії Д. Марголін. Оскільки умови користування землею, на якій знаходився завод, були дуже невигідні, то нові власники викупили у графа А. Колонна-Чоснів­ського побл. залізнич. ст. Київ-1 ділянку землі, прилеглу до лівого берега р. Либідь на вул. Жилянська, де і був збудов. 1896–97 за проектом арх. В. Городецького новий завод, який і нині знаходиться на цьому місці. Діяльність заводу не обмежувалася лише машинобудуванням, окрім виробництва машин, апаратів, при­строїв і предметів устаткування для повного облаштування цукр., винокур. та ін. заводів і ф-к, Пд.-рос. маш.-буд. завод також здійснював будівництво залізнич. і трамвай. вагонів, сталеве, чавунне і мідне литво, а також різні мех., мостові, стале- і чавуноливарні роботи. Асортимент продукції постійно розширювався, завод освоїв виробництво річк. суден і збирав їх у гавані на Дніпрі. 1919 завод націоналізований, а 1924 перейм. у «Л. к.». 1928 Вища рада нар. господарства України прийняла рішення про організацію річк. суднобудування в Україні і спеціалізації у цій галузі заводу «Л. к.» та будівництва верфі. Того ж року на лівому березі Дніпра на Рибальському п-ові закладено суднобуд. верф. Одночасно з її спору­дженням почали будувати судна і вже до 1931 випущено 5 бук­сир. пароплавів (3 од. – 250 к. с., 2 од. – 125 к. с.) та 5 барж (4 од. – 500 т, 1 од. – 400 т). У грудні 1931 завершено будівництво буксир. пароплава потуж. 150 к. с. із суцільнозвар. корпусом, який був виготовлений за безпосеред. участі Є. Патона. Випробування на міцність показали високі результати і його переобладнано у військ. корабель і названо «Білорусь». 1932 розпочато будівництво річк. буксир. пароплавів потуж. 300 к. с., а 1934 – потуж. 400 к. с. (на них встановлено клапанну парову машину влас. виробництва). 1936 збудовано монітор «Железняков», який з боями пройшов від першого до остан. дня рад.-нім. війни (1967 встановлений на постамент у Парку мо­ряків на набережній Києва, нині – пам’ятка історії нац. значення). У повоєнні роки крім вищезгаданої продукції завод будував зем­лесоси продуктивністю 250 м/год., пасажир. пароплави потуж. 400 к. с., а від 1940 – рейдові мор. буксири та мор. самохідні шаланди. 1941 підприємство евакуйовано у м. Зеленодольськ (нині Татарстан, РФ), де випускало боєприпаси та ін. оборонну продукцію. Вранці 7 листопада 1943, на другий день після визволення Києва, «Л. к.» почала працювати. П’ятиріч. планом обу­мовлювалося будівництво і випуск великої кількості буксир. пароплавів потуж. 400 к. с. за новим проектом, розробленим на заводі. До 1954 збудовано понад 100 таких буксирів. Водночас завод виготовляв буксири потуж. 200 к. с. зменшеної ширини для роботи в особливо вузьких та вихлястих фарватерах (річки Десна, Прип’ять, Березина у Білорусі, Соло в Індонезії, верхня течія Дніпра). 1951 збудовано перший післявоєн. пасажир. пароплав потуж. 400 к. с. 1954 розпочато будівництво серед. мор. риболов. траулерів проекту 391 потуж. 300 к. с., землечерпалок та суховантаж. теплоходів вантажопідйомністю 400–600 т, 1962 – серед. мор. риболов. траулерів із корм. траленням (оснащені двигуном потуж. 800 к. с. й новіт. устаткуванням). Його осн. призначення – автономна робота у Пн. Атлантиці та її морях і постачання свіжоморож. риби у порти базування та плавбази. Цей проект виявився настільки досконалим, що такі траулери з подальшими модифікаціями та вдосконаленням будували упродовж 35 р. і за цей час їх створ. бл. 450 од. Водночас випускали також траулери ін. проектів, тун­целовні судна, річк. земснаряди. Знач. обсяг у заг. об’ємі виробництва займало машинобудування. З-д виробляв великий асортимент котлоагрегатів, насосів, обладнання для хім. промисловості, гвинти регульов. кроку, морозил. устат­кування тощо. З-д постійно виконував замовлення для потреб Києва – це, зокрема, литі огорожі для моста ім. Патона, поворотна арена для Цирку, метал. конструкції для мосту на Рибальський п-ів, пілони для Моск. мосту, брав участь у реконструкції Майдану Незалежності, площі Л. Толстого, фунікулера, Укр. дому, Палацу культури «Україна» та ін. 1986 «Л. к.» виконувала великий обсяг робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: виготовлено систему «Захват» для транспортування та розвантаження піску з вертольотів на аварій. енергоблок, за корот. термін збудовано потужну плавучу насосну станцію для подачі питної води з р. Десна у Київ. У травні 1993 добудовано і 1994 введено до складу Військ.-мор. сил України корвет проекту 1124М «Луцьк». 1995 завод приватизов. і перетвор. у ВАТ, від 2012 – ПАТ «Л. к.». Незважаючи на екон. скруту, упродовж 1992–97 збудовано 45 траулерів за діючими проектами. Водночас розроблено та збудовано новий 2-палуб. дизел. траулер водотоннажністю 1400 т з необмеж. р-ном плавання, який відповідає усім вимогам сучас. риболов. промислу. Наприкінці 1990-х рр. розпочалося будівництво серії річк. танкерів (для перевезення хім. продукції) та суховантаж. суден. У травні 2000 спущено на воду побудов. заводом суховантаж вантажопідйомністю 1,5 тис. т, виготовл. на замовлення нім. фірми «Schiffswerft Schlomer GmbH Co. KG», у жовтні 2001 – річк. суховантаж «Y408», признач. для транспортування контейнер. і сипких вантажів, у березні 2002 – корвет «Тернопіль», побудов. 1991–2002 для Військ.-мор. сил України. 2003–04 будував суховантажі для нідерланд. компаній «Damen Shi­pyards Bergum» та «Veka Sche­epsbouw BV». 2004 завод побудував 2 річк. бронекатери проекту 58 150 «Гюрза» для Держ. прикордон. служби Узбекистану, 2004–05 – серію із 9-ти річк. танкерів для нідерланд. компаній «Zanen Maritiem BV» та «Zanen Shipbuilding BV». 2006–08 продовжував будівництво суховантажів для компаній «Damen Shipyards Bergum» та «Factoria Naval de Marin SA» (Іспанія). 2007 на замовлення держ. установи «Держ­гідрографія» (Київ) побудова­но гідрогр.-лоцмейстер. судно про­екту 50420. У 2005–08 підприємство отримало велику кількість замовлень на випуск водогрій. котлоагрегата КОАВ-68, а також парових котлоагрегатів КВА-0,25/3-1, КВА-0,63/5-1, КВА-1,0/5-1 і КВА-1,0/6-1. 2008 завод передав іноз. замовнику риболовне судно проекту 502, у 2009 збудував річк. кран вантажопідйомністю 680 т. 2004–13 підприємство також виготовляло різні металоконструкції для будівництва та ремонту мостів, зокрема метал. конструкції автопроїзду естакади на уро­чищі Горбачиха, станцій метро, прогонових будівель Поділ. мост. переходу в Києві, транспорт. магістралі через р. Дніпро в Запоріжжі, балки метропроїзду тощо. 2010 освоєно виробництво автомат. гранатомета УАГ-40 калібром 40 мм. У січні 2015 завод розпочав роботи зі створення нових бронемашин «Тритон» і «Арбалет». Восени того ж року в рамках Програми відродження флоту України для потреб Військ.-мор. сил ЗС України спущено на воду 2 малі броньов. артилер. катери проекту 58155. У квітні 2016 відбулося закладення 4-х таких катерів на замовлення МО України. «Л. к.» будує наступні типи суден: швидкісні патрул. катери водотоннажністю 10–120 т; малі сторож. кораблі водотоннажністю 400–500 т для охорони закритих морів і далекої прибереж. зони; патрульні кораблі відкритого моря водотоннажністю 1600–1800 т; рибопром. судна різної потужності; порт. буксири, буксири-рятувальники, сміттєзбирачі і пожежні суд­на; універс. суховантажні судна і контейнеровози вантажопідйомністю до 4500 т; танкери де­двейтом до 5000 т; судна тех. флоту: черпалки, земснаряди, землесоси, ґрунтовідвізні шаланди; несамохідні баржі; плавучі доки вантажопідйомністю 2500–3000 т; корпуси суден різного призначення; варіації бойових модулів. Водночас із суднобудуванням завод має високорозвинуті маш.-буд. та металооб­роб. виробництва: ливарне – спеціалізується на виготовленні литих виробів зі сталі, чавуну і кольор. металів; котельне – випускає судн. допоміжні автоматизов. котлоагрегати і печі для спалювання судн. відходів та сміття; обладнання для нафтовидобув. промисловості (превентори, гідравл. ключі); здійснює мех. оброблення різних деталей тощо. Експорт: Нідерланди, Іспанія, Фінляндія, Болгарія, Турція, Румунія, В’єтнам, Індія, Сенеґал, Ірак, Індонезія, Мозамбік, Єгипет та ін. Кількість працівників (2015) – 350 осіб. Від 2001 голова правління – В. Шандра.

Літ.: Байбаков А. Б., Кац Р. С. Завод «Ленинская кузница», 1862–1962»: к столетию со дня основания. К., 1962.

Д. О. Антипов

Рекомендована література

  1. Байбаков А. Б., Кац Р. С. Завод «Ленинская кузница», 1862–1962»: к столетию со дня основания. К., 1962. Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Ленінська кузня / Д. О. Антипов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-54245

Том ЕСУ:

17-й

Дата виходу друком тому:

2016

Дата останньої редакції статті:

2016

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

54245

Кількість переглядів цього року:

25

Схожі статті

Зайцев
Людина  |  Том 10 | 2010
Т. В. Басанець
Каїніт
Світ-суспільство-культура  | Том 11 | 2011
В. С. Білецький
Духовне управління мусульман України (ДУМУ)
Світ-суспільство-культура  | Том 8 | 2008
А. І. Шушківський

Нагору