Ленч Леонід Сергійович
ЛЕНЧ Леонід Сергійович (Ленч Леонид Сергеевич; справж. — Попов; 20. 07(02. 08). 1905, с. Морозовка, нині Смолен. обл., РФ — 28. 01. 1991, Москва) — російський письменник-гуморист. Член СП СРСР (1939). Закін. екон. факультет Ростов. університету (РФ, 1925). Друкувався від 1921. Працював фейлетоністом у газетах Краснодара, Ростова-на-Дону, Ташкента. Співроб. ж. «Чудак» (1929–34, тут 1929 надрукував перше гуморист. оповідання), «Крокодил» (від 1934). Наприкінці 1930-х рр. активно писав для естради. Під час 2-ї світової війни — військкор г. «Известия». Автор віршів, оповідань, фейлетонів, казок, лірико-гумор. мініатюр, п’єс, сценаріїв для сатир. кіножурналу «Фитиль». Сатира Л. завжди поверхова, його «позитив.» гумор розглядали як прояв теорії безконфліктності. Видав зб. «Первая улыбка» (1936), «Знакомое лицо» (1938), «Осиновый кол» (1942), «Дорогие гости» (1954), «Когда медицина бессильна…» (1958), «На грешной земле» (1962), «От и до» (1967), «Последний патрон» (1969), «Падающая башня» (1971) та ін. У п’єсі «Павел Греков» (1939, співавт.) відтворив атмосферу політ. терору 1930-х pp. у СРСР. Події 1918–20 на Кубані відобразив у повістях «Черные погоны» (1962), «Из рода Караевых» (1982), використавши укр. лексику. Написав кн. біографій та мемуарів «Душеспасительная беседа» (1979), «Встречи на пути» (1982), «Это было» (1988). Усі зазначені книги видано у Москві. У нарисі «Отец Остап» із великою симпатією виписав портрет Остапа Вишні. Деякі сатир. і гумор. оповідання Л. переклали В. Бойко, В. Кириленко, М. Прудник, А. Хуторян, В. Чепіга, О. Чорногуз, Ю. Цеков.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Избранные произведения. 1982. Т. 1–2; Избранное. 1987 (обидва — Москва); укр. перекл. — Милі сусіди. К., 1983.
Рекомендована література
- Єгоров Б. Весело, цікаво, смішно // Жовтень. 1967. № 8.
Завантажити статтю
