Ленченко Володимир Олександрович

ЛЕ́НЧЕНКО Володимир Олександрович (08. 08. 1934, Харків) — архітектор. Член НСАУ (1970). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1963). Працював 1961–63 у НДІ архітектури споруд Академії будівництва та архітектури УРСР; 1963–67 — у Зонал. НДПІ експерим. проектування; 1967 — керівник наук. групи Київ. обл. наук.-реставрац. вироб. майстерні; 1968–70 — гол. спеціаліст відділу пам’яток архітектури Гол. архіт.-проект. упр. Держбуду УРСР; 1971–77 та 1978–96 — старший науковий співробітник Держ. НДІ теорії та історії архітектури і містобудування; 1977–78 — заступник директора з наукової роботи Держ. музею нар. архітектури та побуту УРСР; 1996–2002 — гол. спеціаліст Всеукр. фонду відтворення видат. пам’яток істор.-архіт. спадщини ім. О. Гончара; 2002–10 — архео­граф Інституту укр. археографії та джерелознавства НАНУ (усі — Київ). 1972 закін. аспірантуру при Держ. НДІ теорії та історії архітектури. Його дис. «Архітектура Запорозької Січі» була знята із захисту через звинувачення в ідеалізації історії запороз. козацтва. Брав участь у проектуванні мотелю-кемпінгу «Пролісок», ін­тер’єрів готелів «Дніпро» та «Ли­бідь» у Києві, громад. і житл. споруд у низці укр. міст, Держ. істор.-культур. заповідника запороз. козацтва на о-ві Хортиця в Запоріжжі, музеїв нар. архітектури та побуту в Києві та м. Перея­слав-Хмельницький Київ. обл., Нац. істор.-культур. заповідника «Чигирин» у Черкас. обл., Держ. істор.-культур. заповідника «Козацькі могили» у с. Пляшева Радивилів. р-ну Рівнен. обл., Нац. музею-заповідника укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., відтворенні резиденції Б. Хмельницького в Нац. істор.-культур. заповіднику «Чигирин» (наук. кер. проекту) та Батурин. замку 17–18 ст. у Нац. заповіднику «Гетьманська столиця» в Черніг. обл. (наук. кер. проекту), проектуванні охорон. зонування до генпланів Києва, Полтави, Запоріжжя, Дніпропетровська, Переяслава-Хмельницького, Глухова, Путивля, Ромен Сум. обл., Білої Церкви та Василькова Київ. обл., в археол. дослідж. на площі Жовтн. революції (нині Майдан Незалежності), де були знайдені залишки оборон. споруд Києва часів Київ. Русі, зокрема й Лядська (Печерська) брама. Підготував розділи про арх-ру, живопис, графіку, декор.-ужитк. мистецтво України 2-ї пол. 17 — 1-ї пол. 18 ст. до багатотом. «Історії Української РСР» (К., 1979–83), розділи про містобудування, арх-ру, буд. матеріали, сан. техніку, організацію будівництва та архіт.-буд. навчання в Україні 2-ї пол. 17 — 18 ст. до праці «Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР» (К., 1989, т. 1). Автор статей в енциклопед. довідниках «Чернігівщина» (1990) та «Полтавщина» (1992), «Шевченківській енциклопедії» (2012–13, т. 1–3; усі — Київ), енциклопедії «Українське козацтво» (вид. 2-е, К.; З., 2006).

Рекомендована література

1. Бутенко Є., Шудря М. Зерна пшеничної віри: Довід.-антологія «Літерато­ри й митці Семенівщини». Глобине, 2007.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю