Ленченко Володимир Олександрович

ЛЕ́НЧЕНКО Володимир Олександрович (08. 08. 1934, Харків) — архітектор. Член НСАУ (1970). Закін. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1963). Працював 1961–63 у НДІ архітектури споруд Академії будівництва та архітектури УРСР; 1963–67 — у Зонал. НДПІ екс­перим. проектува­н­ня; 1967 — керівник наук. групи Київ. обл. наук.-ре­ставрац. вироб. майстерні; 1968–70 — гол. спеціаліст від­ділу памʼяток архітектури Гол. архіт.-проект. упр. Держбуду УРСР; 1971–77 та 1978–96 — старший науковий спів­робітник Держ. НДІ теорії та історії архітектури і містобудува­н­ня; 1977–78 — за­ступник директора з наукової роботи Держ. музею нар. архітектури та побуту УРСР; 1996–2002 — гол. спеціаліст Всеукр. фонду від­творе­н­ня видат. памʼяток істор.-архіт. спадщини ім. О. Гончара; 2002–10 — архео­­граф Ін­ституту укр. архео­графії та джерело­знавства НАНУ (усі — Київ). 1972 закін. аспірантуру при Держ. НДІ теорії та історії архітектури. Його дис. «Архітектура Запорозької Січі» була знята із захисту через звинуваче­н­ня в ідеалізації історії запороз. козацтва. Брав участь у проектуван­ні мотелю-кемпінгу «Пролісок», ін­терʼєрів готелів «Дні­про» та «Ли­бідь» у Києві, громад. і житл. споруд у низці укр. міст, Держ. істор.-культур. заповід­ника запороз. козацтва на о-ві Хортиця в Запоріж­жі, музеїв нар. архітектури та побуту в Києві та м. Пере­я­слав-Хмельницький Київ. обл., Нац. істор.-культур. заповід­ника «Чигирин» у Черкас. обл., Держ. істор.-культур. заповід­ника «Козацькі могили» у с. Пляшева Радивилів. р-ну Рівнен. обл., Нац. музею-заповід­ника укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., від­творен­ні резиденції Б. Хмельницького в Нац. істор.-культур. заповід­нику «Чигирин» (наук. кер. проекту) та Батурин. замку 17–18 ст. у Нац. заповід­нику «Геть­манська столиця» в Черніг. обл. (наук. кер. проекту), проектуван­ні охорон. зонува­н­ня до генпланів Києва, Полтави, Запоріж­жя, Дні­пропетровська, Пере­яслава-Хмельницького, Глухова, Путивля, Ромен Сум. обл., Білої Церкви та Василькова Київ. обл., в археол. дослідж. на площі Жовтн. революції (нині Май­дан Незалежності), де були зна­йдені залишки оборон. споруд Києва часів Київ. Русі, зокрема й Лядська (Печерська) брама. Під­готував роз­діли про арх-ру, живопис, графіку, декор.-ужитк. мистецтво України 2-ї пол. 17 — 1-ї пол. 18 ст. до багатотом. «Історії Української РСР» (К., 1979–83), роз­діли про містобудува­н­ня, арх-ру, буд. матеріали, сан. техніку, організацію будівництва та архіт.-буд. на­вча­н­ня в Україні 2-ї пол. 17 — 18 ст. до праці «Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР» (К., 1989, т. 1). Автор статей в енциклопед. довід­никах «Чернігівщина» (1990) та «Полтавщина» (1992), «Шевченківській енциклопедії» (2012–13, т. 1–3; усі — Київ), енциклопедії «Українське козацтво» (вид. 2-е, К.; З., 2006).

Завантажити статтю