ЛЕОНІ́ДОВ Леонід Миронович (справж. — Вольфензон Леонід Маркович; 22. 05(03. 06). 1873, Одеса — 06. 08. 1941, Москва) — актор, режисер, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1939), проф. Народний артист СРСР (1936). Державні нагороди СРСР. Навч. у Моск. імператор. театр. училищі (1895–96). Сценічну діяльність роз­почав в Одесі в аматор. ви­ставах Товариства витонч. мистецтв та міській нар. аудиторії. Грав 1896–1901 у театрі «Соловцов» (Київ, Одеса). 1900 заснував аматор. театр благород. зі­бра­н­ня (Рівне; діяв до 1902). Працював у Москві: 1901–03 — у Театрі Ф. Корша; 1903–41 — МХАТі: 1921–22 — зав. трупи, 1927–28 — за­ступник директора; водночас від 1935 викладав у Держ. ін­ституті театр. мистецтва: декан актор. ф-ту, 1939–41 — худож. кер. ін­ституту. У кіно від 1918. Актор широкого твор. діапазону, щиро пере­давав людські пристрасті та пере­жива­н­ня; часто наповнював створювані образи глибоким внутр. драматизмом, іноді несві­домим протестом проти не­справедливості. Сатирично викривав у своїх героях міщанство, паскудство, тупість, від­сталість, корисливість. Завжди вносив трагед. забарвле­н­ня в усі виконувані ролі. Пропагував систему К. Станіславського. Спів­реж. ви­став: «Земля» М. Вірти (1937), «До­стигаєв та інші» М. Горького (1938), «Кремлівські куранти» М. Погодіна (1942). Автор статей з теорії театр. мистецтва. 1960 у Мос­кві ви­дано кн. «Леонидов Леонид Миронович: Воспоминания, статьи, беседы, пере­писка, за­­писные книжки». З курсу випуск­ників Л. створ. Гомел. рос. драм. театр (Білорусь, 1939).