ЛЕОНТО́ВИЧ Федір Іванович (03(15). 01. 1833, с. Попівка, нині Конотоп. р-ну Сум. обл. — 21. 12. 1910(03. 01. 1911), м. Кисловодськ, нині Став­роп. краю, РФ) — історик права. Доктор права (1868). Закін. Ніжин. ліцей князя Без­бородька (1855), Університет св. Володимира у Києві (1860). Від 1861 працював у Рішельєв. ліцеї (Одеса); від 1863 — приват-доцент Університету св. Володимира; від 1865 — приват-доцент, від 1868 — ординар. професор кафедри рос. права, 1869–77 — ректор, 1877–81 — декан юрид. ф-ту, 1881–84 — проректор Новорос. університету в Одесі; за сумісництвом 1884–91 — директор Одес. комерц. училища.

Першим із науковців захистив доктор. дис. у Новорос. університеті («Древнее хорвато-далматинское законодательство», 1868). Був чл. Одес. товариства історії та старожитностей, Словʼян. товариства Кирила і Мефодія, Товариства допомоги літераторам і вченим. 1870 обраний дійс. чл. Серб. вченого товариства. 1892–1902 — завідувач кафедри історії рос. права Варшав. університету. Досліджував історію права дав­ніх словʼян і Київ. Русі, а також Великого князівства Литовського. За­пропонував за­дружно-об­щин­ну теорію для ви­значе­н­ня магістрал. тенденцій роз­витку словʼян. та ін. середньовіч. народів, ви­вчав монгол. вплив на моск. право. Один із засн. київ. школи істориків зх.-руського права.