КО́РШУН Степан Васильович (06(18). 09. 1868, м. Глухів, нині Сум. обл. — 10. 05. 1931) — мікробіо­лог, лікар-імунолог, гігієніст. Доктор медицини (1903), професор (1910). Закін. Харків. університет (1893), де й працював: 1908–17 — завідувач кафедри гігієни; водночас від 1895 — у Бактеріол. ін­ституті Харків. мед. товариства: 1908–10 — директор, згодом — консультант. 1901–02 та 1906–08 пере­бував у наук. від­рядже­н­нях у Німеч­чині й Франції. Від 1919 — зав. сан. секції Нар. комісаріату охорони здоровʼя УСРР; 1922 — ректор Харків. мед. ін­ституту. Від 1923 — директор Ін­ституту інфекц. хвороб у Москві. 1930 звільн. з посади, 1931 заарешт. за звинуваче­н­ням у зловмис. поширен­ні епідем. захворювань, засудж. до роз­стрілу з заміною на по­збавле­н­ня волі до 10-ти р. Загинув у таборах. Реабіліт. 1959. Ви­вчав пита­н­ня бактеріол. ідентифікації збудника дифтерії, біол. властивості стрептококів, етіологію висип. тифу, механізми звʼязку антигену й антитіла, про­блеми імунізації дітей проти дифтерії і скарлати­­ни. Роз­робив методику специфіч. імунізації проти кишк. інфекцій, нейтральну суміш дифтерій. токсину з антитоксином для профілактики диф­­терії і скар­­латини, комбіновану скарлатинозну вакцину, протиправцеву сироватку, препарат «Сольвент» для дезінфекції.