Коршун Степан Васильович
КО́РШУН Степан Васильович (06(18). 09. 1868, м. Глухів, нині Сум. обл. — 10. 05. 1931) — мікробіолог, лікар-імунолог, гігієніст. Доктор медицини (1903), професор (1910). Закін. Харків. університет (1893), де й працював: 1908–17 — завідувач кафедри гігієни; водночас від 1895 — у Бактеріол. інституті Харків. мед. товариства: 1908–10 — директор, згодом — консультант. 1901–02 та 1906–08 перебував у наук. відрядженнях у Німеччині й Франції. Від 1919 — зав. сан. секції Нар. комісаріату охорони здоровʼя УСРР; 1922 — ректор Харків. мед. інституту. Від 1923 — директор Інституту інфекц. хвороб у Москві. 1930 звільн. з посади, 1931 заарешт. за звинуваченням у зловмис. поширенні епідем. захворювань, засудж. до розстрілу з заміною на позбавлення волі до 10-ти р. Загинув у таборах. Реабіліт. 1959. Вивчав питання бактеріол. ідентифікації збудника дифтерії, біол. властивості стрептококів, етіологію висип. тифу, механізми звʼязку антигену й антитіла, проблеми імунізації дітей проти дифтерії і скарлатини. Розробив методику специфіч. імунізації проти кишк. інфекцій, нейтральну суміш дифтерій. токсину з антитоксином для профілактики дифтерії і скарлатини, комбіновану скарлатинозну вакцину, протиправцеву сироватку, препарат «Сольвент» для дезінфекції.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Бактериологические ферменты как причина приобретенного иммунитета // Тр. Харьков. мед. об-ва. Х., 1903. Вып. 1; О биохимической связи между токсинами и энзимами (применительно к теории Ehrlih’a). Х., 1903; Об определении свободного кислорода в воде. Х., 1906; Медицинская микробиология. С.-Петербург; К., 1912 (співавт.); Этиология и профилактика скарлатины // Гигиена и эпидемиология. 1924. № 5; Основы медицинской микробиологии: В 2 т. Москва; Ленинград, 1929–30 (співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
