Лернер Ісак Якович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕ́РНЕР Ісак Якович (22. 03(04. 04). 1917, с. Деражня Проскурів. пов. Поділ. губ., нині місто Хмельн. обл. — 01. 03. 1996, Москва) — педагог. Доктор педагогічних наук (1971), професор (1990), академік Рос. академії освіти (1992). Заслужений діяч науки РРФСР (1987). Закін. істор. факультет Моск. університету (1939). Відтоді викладав у пед. ВНЗах РФ, зокрема в Москві, Мічурінську, Воронежі (1948–51 — доцент, завідувач кафедри заг. історії Пед. інституту). 1950 заарешт. і засудж. за звинуваченням в антирад. агітації. Покарання відбував в Івдел. таборі (Свердлов. обл., РФ). 1956 реабіліт. і поновл. у партії. Від 1959 працював у системі АПН СРСР у Москві: 1964–70 — зав. лаб. дидактики гуманітар. освіти, 1972–74 — лаб. формування світогляду НДІ заг. і політех. освіти; водночас від 1970 — у лаб. заг. проблем дидактики НДІ заг. педагогіки. 1985–91 під керівництвом Л. розроблено теорію створення шкіл. підручника. Розвинув теорію проблем. навчання. Обґрунтував дидакт. основи і систему методів навчання (інформ.-рецептив., інструктивно-репродукт., евристич., дослідниц. та ін.), цілісну концепцію навч.-вихов. процесу як системи, концепцію базового змісту заг. освіти. Автор спогадів «Педагогические заметы из-за решетки» // «Советская педагогика», 1990, № 12.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Содержание и методы обучения истории в V–VI классах вечерней (сменной) школы. 1963; Проблемное обучение. 1974; Процесс обучения и его закономерности. 1980; Дидактические основы методов обучения. 1981; Развитие мышления учащихся в процессе обучения истории. 1982; Теоретические основы содержания общего среднего образования. 1983 (співавт.); Теоретические основы процесса обучения в современной школе. 1989 (співавт.); усі — Москва.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
