ЛЕ́РНЕР Микола Осипович (19. 02(03. 03). 1877, Одеса — 14. 10. 1934, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — літературо­знавець, драматург. Закін. юрид. факультет Новорос. університету в Одесі. Спів­працював із часописами «Рус­ская старина», «Рус­ский архив», «Исторический вест­ник». Осн. літературозн. праці присвяч. творчості О. Пушкіна: «А. С. Пушкин. Труды и дни» (Мос­ква, 1903; С.-Пе­тербург, 1910), «Проза Пушкина» (Москва; Петро­град, 1923), «Рас­сказы о Пуш­кине» (Мос­ква; Ленин­град, 1929). Л. вперше зробив зведе­н­ня осн. даних про роботу О. Пушкіна над поемою «Слово о полку Ігоревім» (ст. «Из истории занятий Пушкина “Словом о полку Игореве”» у кн. «Пушкин», Ленин­град, 1934), чим привернув увагу до ви­вче­н­ня архів. джерел, що дало змогу показати глибокий інте­рес поета до давньої памʼятки літ-ри. Писав також про творчість П. Чаадаєва, А. Григорʼє­ва, М. Лєскова та ін. Автор пʼєс «Николай І» (1922), «Растрата» (1927), «Гоголь над без­дною» (1934), «Властитель дум. Черны­шевский» (1939; усі — Москва).