ЛЕ́РХЕ Галина Олександрівна (29. 04. 1905, м. Саратов, Росія — 13. 04. 1980, м. Томськ, РФ) — артистка балету, балет­мейстер, педагог. Навч. у танц. студії Н. Моторіної (м. Ростов-на-Дону, Росія), сту­дії М. Мордкіна в Москві. Була солісткою Бакин. опер. театру (1923–25). У 1925 пере­їхала до Ленін­града (нині С.-Петербург), продовжила навч. з викл. О. Мо­­наховим, М. Романовою, О. Чекригіним. Водночас ви­ступала на естраді із сольними номерами: «Циганський», «Персидський» М. Мордкіна, «Спортивний» М. Фо­рег­гера, а також у сюїті «Скрябініана» О. Каверзіна (1926). Від 1927 деякий час ви­ступала у парі з М. Мономаховим, з яким виконала танці «Мадярський», «Східний», «Іспанський» (поста­новник — О. Чекригін). 1929–34 — арт. Харків. театру опери та балету, танцювала у концерт. номерах: «Danse macabre» (музика К. Сен-Санса, по­становка М. Фо­­рег­гера) та ін. 1934–35 — у Київ. театрі опери та балету, 1935–37 — Великому театрі у Москві. 1934 у Києві, згодом у Харкові та Москві провела твор. вечір камер. танцю, на якому виконала власні по­становки, зокрема сюїти іспан. танців «Іспанські пісні» (музика М. де Фальї), «Тан­цівниця» (музика І. Альбеніса); низку мініатюр-гуморесок на теми різноманіт. жит­тєвих ситуацій, також сюїту «Карменсіта» на музику Ж. Бізе (по­становка П. Вірського). 1935 брала участь у між­нар. фестивалі танцю (Лондон), де була у групі укр. виконаців гопака. На естраді також виконала номер «Жінка Іспанії» на музику Е. Ґранадоса. 1937 (за ін. даними — 1938) ре­прес. як дружина «ворога народу». 1940–49 — балет­мейстер театру, створ. з ре­прес. митців у Павлодарі (Казах­стан). 1949–75 керувала дит. хореогр. колективами Ростова-на-Дону. Одна з най­яскравіших виконавиць ха­рактер. плану, широкого жанр. і пластич. діапазону. Доводила на практиці, що можливо досягнути виражальності танцю лише емоц. та смисловою насиченістю рухів. Спів­авторка ст. «Про сучасний танок» // «Мистецька три­буна», 1930, № 2.