Лес
Визначення і загальна характеристика
ЛЕС (нім. Löss, англ. Loess) — широко розповсюджена на території України осадова суглинкова алевритова субаеральна гірська порода четвертинного віку. Для типового Л. характерні палеве, світло-жовте або сірувато-жовте забарвлення, вертикально-стовпчаста структура, добра пористість і карбонатність маси, пухке складення, пилуватість, значна водопроникність і, відповідно, просадність. У нього практично відсутня верствуватість. У гранулометричному складі типового Л. переважає фракція крупного пилу (0,05–0,01 мм). Для більшості Л. характерний підвищений (10–20 %) вміст карбонатів кальцію і наявність (до 3–5 %) легкорозчинних солей. Обʼєм порожнинного простору, представленого субвертикальними макро- та мікропорами, іноді сягає 45 %, що зумовлює високу водопроникність і, відповідно, значну просадність лес. порід. Дані мікроморфологічного аналізу шліфів з непорушеною структурою типових Л. фіксують пилувато-плазмову елементарну мікробудову, пухке складення маси, карбонатно-глинисту плазму, розвинуту систему порожнин, співрозмірність зерен первинних мінералів з лес. часточками, які окутані прозорими карбонатно-глинистими плівками й оболонками. Серед зерен мінерального скелету переважають пилуваті зерна кварцу, трапляються польові шпати, слюди, рогова обманка та ін. Серед глинистих мінералів переважають гідрослюди та смектит, присутні каолініт і монтморилоніт. На території рівнинної України лес. породи практично суцільним покривом поширені в межах мішанолісової, лісостепової і степової природних зон, а також на лес. островах Полісся.
Щодо генезису Л. як породи існують еолові (Ф. Ріхтгофен, В. Обручев, П. Тутковський, Ф. Леверетт, Т. Чемберлін, О. Набоких, В. Крокос, П. Заморій, О. Соколовський та ін.), флювіальні (П. Кропоткін, В. Докучаєв, І. Соколовський, В. Бондарчук та ін.) та ґрунтово-елювіальні (Л. Берг, М. Сибірцев, Б. Полинов, І. Герасимов, Б. Личков та ін.) гіпотези. Згідно з сучасними поглядами, типові покривні карбонатні Л. на території України формувалися протягом плейстоцену в холодні (льодовикові) етапи розвитку природи в умовах перигляціального степу, коли еолові процеси нагромадження пилуватих відкладів переважали над процесами ґрунтоутворення, яке значно лімітувалося холодним і сухим кліматом. За уніфікованою стратиграфічною схемою (1993), четвертинні відклади України розчленовують на 8 лес. горизонтів, розділених викопними ґрунтами. До лес. горизонтів належать приазовський, сульський, тилігульський, дніпровський, тясминський, удайський, бузький та причорноморський. Найяскравіше виражені Л. бузького, дніпровського та тилігульського горизонтів, потужність яких іноді досягає десятків метрів. Л. — надзвичайно цінна гірська порода. Його використовують у господарстві як сировину для виготовлення будівельних матеріалів (цегли, черепиці та ін.). Від інженерно-геологічних особливостей лес. порід значно залежать способи будування споруд. Л. є ґрунтоутворювальною породою, на якій формуються найродючіші чорноземні ґрунти. У лес. відкладах часто виявляють рештки давніх тварин і залишки життєдіяльності первісних людей.
Літ.: Заморій П. К. Четвертинні відклади Української РСР. 1961; Рослый И. М. Палеогеография антропогена. Общая часть. 1982; Веклич М. Ф., Сиренко Н. А., Матвиишина Ж. Н. и др. Стратиграфическая схема четвертичных отложений Украины // Стратигр. схемы фанерозоя и докембрия Украины. 1993; Матвіїшина Ж. М., Герасименко Н. П., Передерій В. І. та ін. Просторово-часова кореляція палеогеографічних умов четвертинного періоду на території України. 2010 (усі — Київ).
С. Ю. Бортник, С. П. Дорошкевич
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
