Лес

ЛЕС (нім. Löss, англ. Loess) — широко розповсюджена на терито­рії Укра­їни осадова суглинкова алевритова субаеральна гірська порода четвертинного віку. Для типового Л. характерні палеве, світло-жовте або сірувато-жовте забарвлення, вертикально-стовп­часта структура, добра пористість та карбонатність маси, пухке складення, пилуватість, значна водопроникність і відповідно просадність. У нього прак­тично відсутня верствуватість. У гранулометр. складі типового Л. переважає фракція крупного пилу (0,05–0,01 мм). Для більшості Л. характерні підвищений (10–20 %) вміст карбонатів кальцію і наявність (до 3–5 %) легкорозчин. солей. Об’єм порожнин. простору, представленого субвертикал. макро- та мікропорами, іноді сягає 45 %, що зумовлює високу водопроникність і відповідно значну просадність лес. порід. Дані мікроморфол. аналізу шліфів з непорушеною структурою типових Л. фіксують пилувато-плазмову елементарну мікробудову, пухке складення маси, карбонатно-глинисту плазму, розвинуту систему порожнин, співрозмірність зерен первин. мінералів з лес. часточками, які окутані прозорими карбонатно-глинистими плівками й оболонками. Серед зерен мінерал. скелету переважають пилуваті зерна кварцу, трапляються польові шпати, слюди, рогова обманка та ін. Серед глинистих мінералів переважають гідрослюди та смектит, присутні каолініт і монтморилоніт. На тер. рівнин. України лес. породи практично суціл. покривом поширені в межах мішаноліс., лісостеп. і степ. природ. зон, а також на лес. о-вах Полісся.

Щодо генезису Л. як породи існують еолові (Ф. Ріхтгофен, В. Обручев, П. Тутковський, Ф. Ле­веретт, Т. Чемберлін, О. Набоких, В. Крокос, П. Заморій, О. Соколовський та ін.), флювіал. (П. Кро­поткін, В. Докучаєв, І. Соколовський, В. Бондарчук та ін.) та ґрунтово-елювіал. (Л. Берг, М. Си­бірцев, Б. Полинов, І. Герасимов, Б. Личков та ін.) гіпотези. Згідно з сучас. поглядами, типові покривні карбонатні Л. на території України формувалися протягом плейстоцену в холодні (льодовик.) етапи розвитку природи в умовах перигляціал. степу, коли еолові процеси нагромадження пилуватих відкладів переважали над процесами ґрунтоутворення, яке значно лімітувалося холод. і сухим кліматом. За уніфіков. стратигр. схемою (1993), четвертинні відклади України розчленовують на 8 лес. горизонтів, розділених викоп. ґрунтами. До лес. горизонтів належать приазов., сульс., тилігул., дніпров., тясмин., удай., бузький та причорноморський. Найяскравіше виражені Л. бузького, дніпров. та тилігул. горизонтів, потужність яких іноді досягає десятків метрів. Л. надзвичайно цінна гірська порода. Його використовують у госп-ві, як сировину для виготовлення буд. матеріалів (цегли, черепиці та ін.). Від інж.-геол. особливостей лес. порід значно залежать способи будування споруд. Л. є ґрунтоутворюв. породою, на якій формуються найродючіші чорноземні ґрунти. У лес. відкладах часто виявляють рештки давніх тварин і залишки життєдіяльності первіс. людей.

Завантажити статтю