Лесик Іван Андрійович
ЛЕ́СИК Іван Андрійович (27. 09. 1918, с. Дубовичі, нині Кролевец. р-ну Сум. обл. — 27. 06. 1964, Мінськ) — військовик. Генерал-майор. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Працював у ред. рай. г. «Колективіст Глухівщини». Закін. Харків. інститут журналістики (1938), Свердлов. військ.-політ. училище (нині м. Єкатеринбург, 1940), армій. курси молодших лейтенантів (1942), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1948), Військ. академію Генштабу (1956; усі — РФ). Відзначився у квітні 1945 як командир 298-го стрілец. полку 186-ї дивізії під час форсування р. Одер, захоплення та розширення плацдарму побл. м. Щецин (нині Зх.-Помор. воєводства, Польща). Після війни продовжив службу в армії. Служив у Київ. та Білорус. військ. округах, зокрема був 1-м заст. командувача армії ППО. На будівлі школи, де навч. Л., встановлено мемор. дошку.
Рекомендована література
- Гринченко И., Головин Н. Подвиг. Х., 1971;
- Гурба В., Карабут Ф., Сердюк М. Дубовичі: Істор.-краєзн. нарис. К., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
