Леськове

ЛЕ́CЬКОВЕ – село Монастирищенського ра­йону Черкаської області. Леськів. сільс. раді підпорядк. с. Ма­твіїха. Знаходиться на р. Конелка (притока Гірського Тікича, бас. Південного Бугу), за 6 км від рай­центру та за 17 км від заліз­нич. ст. Монастирище. Пл. 3,13 км². Насел. Л., за переписом 2001, становило 779, станом на 2013 – 662, Матвіїхи – відповідно 476 і 414 осіб (переважно українці). За нар. переказами, назва походить від імені першопоселенця козака Леська Фариби. Село відоме від 17 ст. Л. належало князям Ланцкоронським. 1772 у них село придбав шляхтич М. Даховський. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. відійшло до Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – село Липовец. пов. Київ. губ. У 1-й пол. 1860-х рр. тут мешкали бл. 780 осіб. У 2-й пол. 19 ст. Казимир і Карл Даховські розпочали спорудження у неоготич. стилі палацу (нині пам’ятка архітектури обл. значення) та заклали парк. Ці починання продов­жив син Казимира – Тадеуш. Останній також створив у Л. зразк. конезавод з іподромом. Леськів. наїзники неодноразово здобували перемоги на європ. кінних перегонах. Власне й сам Т. Даховський займався кінним спортом, зокрема більшов. переворот 1917 застав його на змаганнях у Відні. На поч. 20 ст. він також відкрив у селі чайну із назвою «Товариство тверезих», де без­коштовно роздавали чай та цукер­ки. 1925 у палаці Даховських вла­штували Будинок культури Київ. цукротресту. Від поч. 1930-х рр. у ньому почергово були піонер. табір, туберкульоз. диспансер, військ. санаторій (неодноразово відпочивав маршал, двічі Герой Радянського Союзу В. Чуйков), склад ме­дикаментів, від 1993 – військ. об’єкт у відомстві Маньків. військ. частини. Нині палац знаходиться у напівзруйн. стані. Леськівці по­терпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 300 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 23 липня 1941 до 10 бе­резня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 162 жит. У Л. – заг.-осв. школа, дитса­док; клуб; фельдшер.-акушер. пункт. Вста­новлено обеліски «За­гиблим воїнам» і «Невідомому солдату», пам’ятний знак жертвам сталінізму та голодомору.

Літ.: Похилевич Л. Сказания о насе­ленных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Даниленко О. Зникаюче диво // Черкас. край. 2001, 6 лип.; Волошенко І. Нариси з історії поселень Монастирищенського району. Монастирище, 2003; Від острова русів – Черкаський район. Чк., 2004; Гончаренко В. Черкащина в легендах та переказах. Чк., 2006; Криниця С., Красницька К. Дві долі. «Замками» Черкащини // ПУ. 2016. № 2.

А. І. Гаврилюк

Рекомендована література

1. Похилевич Л. Сказания о насе­ленных местностях Киевской губернии. К., 1864;Google Scholar
2. Біла Церква, 2005;Google Scholar
3. Даниленко О. Зникаюче диво // Черкас. край. 2001, 6 лип.;Google Scholar
4. Волошенко І. Нариси з історії поселень Монастирищенського району. Монастирище, 2003;Google Scholar
5. Від острова русів – Черкаський район. Чк., 2004;Google Scholar
6. Гончаренко В. Черкащина в легендах та переказах. Чк., 2006;Google Scholar
7. Криниця С., Красницька К. Дві долі. «Замками» Черкащини // ПУ. 2016. № 2. Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF