Леськове
Визначення і загальна характеристика
ЛЕ́CЬКОВЕ — село Монастирищенського району Черкаської області. Леськів. сільс. раді підпорядк. с. Матвіїха. Знаходиться на р. Конелка (притока Гірського Тікича, бас. Південного Бугу), за 6 км від райцентру та за 17 км від залізнич. ст. Монастирище. Площа 3,13 км2. Насел. Л., за переписом 2001, становило 779, станом на 2013 — 662, Матвіїхи — відповідно 476 і 414 осіб (переважно українці). За нар. переказами, назва походить від імені першопоселенця козака Леська Фариби. Село відоме від 17 ст. Л. належало князям Ланцкоронським. 1772 у них село придбав шляхтич М. Даховський. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. відійшло до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Липовец. пов. Київ. губ. У 1-й пол. 1860-х рр. тут мешкали бл. 780 осіб. У 2-й пол. 19 ст. Казимир і Карл Даховські розпочали спорудження у неоготич. стилі палацу (нині памʼятка архітектури обл. значення) та заклали парк. Ці починання продовжив син Казимира — Тадеуш. Останній також створив у Л. зразк. конезавод з іподромом. Леськів. наїзники неодноразово здобували перемоги на європ. кінних перегонах. Власне й сам Т. Даховський займався кінним спортом, зокрема більшов. переворот 1917 застав його на змаганнях у Відні. На поч. 20 ст. він також відкрив у селі чайну із назвою «Товариство тверезих», де безкоштовно роздавали чай та цукерки. 1925 у палаці Даховських влаштували Будинок культури Київ. цукротресту. Від поч. 1930-х рр. у ньому почергово були піонер. табір, туберкульоз. диспансер, військ. санаторій (неодноразово відпочивав маршал, двічі Герой Радянського Союзу В. Чуйков), склад медикаментів, від 1993 — військ. обʼєкт у відомстві Маньків. військ. частини. Нині палац знаходиться у напівзруйн. стані. Леськівці потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 300 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 23 липня 1941 до 10 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 162 жит. У Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб; фельдшер.-акушер. пункт. Встановлено обеліски «Загиблим воїнам» і «Невідомому солдату», памʼятний знак жертвам сталінізму та голодомору.
Літ.: Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Даниленко О. Зникаюче диво // Черкас. край. 2001, 6 лип.; Волошенко І. Нариси з історії поселень Монастирищенського району. Монастирище, 2003; Від острова русів — Черкаський район. Чк., 2004; Гончаренко В. Черкащина в легендах та переказах. Чк., 2006; Криниця С., Красницька К. Дві долі. «Замками» Черкащини // ПУ. 2016. № 2.
А. І. Гаврилюк
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
