Лесючевський Володимир Іванович

ЛЕСЮЧЕ́ВСЬКИЙ Володимир Іванович (07(19). 03. 1898, Чернігів — 26. 02. 1942, Ленін­град, нині С.-Петербург) — мистецтво­знавець, музеє­знавець, живописець. Член СХ Києва (1919), секції мистецтв Укр. наук. товариства. Навч. живопису від 1912 у М. Бернштейна, М. Добужинського; у Ленінгр. університеті: 1917–18 на істор.-філол. факультеті ви­вчав давньорус. мистецтво, закін. факультет сусп. наук (1924). Працював 1918 у Комісії з охорони памʼя­ток старовини та мистецтва Пн. труд. комуни; у ДРМ (Ленін­град; тут зберігається його наук. спад­щина, зокрема автобіо­графія 1923): від 1918 — реєстратор і ка­­талогізатор колекції сховища ху­дож. від­ділу, 1921–31 як н. с. опи­сував рос. скульптури від 18 ст., у від­ділі давньорус. мистецтва описував і класифікував лиття з міді. Восени 1918 ви­їхав у від­пустку до Києва, через хворобу не зміг вчасно повернутися до С.-Петербурга. 1919 працював у Міністерстві мистецтв у Києві, продовжив дослідж. мозаїк Софій. собору. Як ін­структор Архіт. секції Всеукр. від­ділу мистецтв реєстрував і описував архіт. памʼятки в Укра­їні. Описав та замалював старовин­ні памʼятники кладовищ Києва та його околиць; під­готовані до друку матеріали без до­зволу Л. вивіз за кордон Г. Лукомський. Обмірюючи Михайлів. церкву Видубиц. монастиря, виявив графічні написи на великокняжій кладці. У м. Ніжин (нині Черніг. обл.) описував та замальовував памʼятки старовини; заснував Музей історії, мистецтв та етно­графії: 1920–21 — зав. музею та секції охорони памʼяток старовини й мистецтв, зав. секції образотвор. мистецтва. Було при­дбано значну кількість речей, що складають від­діл «старого Ніжина»: колекцію порцеляни, речі, повʼязані з пере­бува­н­ням у місті родини Де ля Фліза; бібліотеку, посуд, ікони ніжин. купців Чернових 1-ї пол. 19 ст. Водночас 1920–21 — викладач малюва­н­ня школи № 29; роз­писав Держ. театр і декорації в Ніжині. Л. був добре зна­йомий з І. Спаським. Читав лекції на різноманіт. курсах про історію Ніжина у звʼязку з памʼятками старовини та мистецтва. У Ніжин. істор.-філол. ін­ституті ви­ступив із до­повід­ями «Киевско-Софийский собор», «Нежинские памятники древности». 1922 узяв участь у ви­ставці Товариства художників у Петро­граді. Автор дослідж. про змі­йовики, вишгород. культ Бориса і Гліба, «Скандинавские отло­жения в Прилепах Георгиевского собора в Юрьеве Поль­ском». Помер від виснаже­н­ня під час блокади Ленін­града на вокзалі, чекаючи евакуації.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю