Леута Станіслав Вікентійович
ЛЕУ́ТА Станіслав Вікентійович (20. 01(02. 02). 1903, Миколаїв — 28. 01. 1980, Москва) — футболіст (нападник, півзахисник), тренер. Майстер спорту (1937). Заслужений тренер РРФСР (1965). Учасник воєн. дій 1918–20. Переможець (1936, 1938), сріб. (1937) та бронз. (1936) призер чемпіонатів СРСР. Переможець чемпіонатів СРСР серед збір. команд міст і респ. та Всесоюз. Спартакіад (1928, 1931–32, 1935). Володар Кубка СРСР (1938). Чемпіон (1928, 1931), срібний призер (1932) чемпіонатів РСФРР. 3-раз. чемпіон Москви (1924, 1927, 1934). Грав за команди «Спортинг» (Миколаїв, 1917–20), «Рос. гімнаст. товариство» (1921), «Моск. гурток спорту» (1922), «Красна Прєсня» (1923–25), «Харчовики» (1926–30), «Промкооперація» (1931, 1934), «Дукат» (1932–33), «Спартак» (1935–38, 1941; усі — Москва). Член збірної команди РСФРР (1928–32). У чемпіонатах СРСР провів 33 матчі, забив 3 голи. У списках 44 і 33 кращих футболістів СРСР — на 2-му (1928) і 3-му (1930) місці. Тренери — К. Квашнін, П. Попов. Працював гол. тренером команд «Спартак» у Мінську (1939), Ульяновську (1959), Нальчику (Кабардино-Балкарія, 1961), Саранську (1965, 1967, Мордовія; усі — РФ), «Зірка» (Кіровоград, 1958); тренером ДЮСШ «Спартак» (Москва, 1956–58), команди «Уралан» (м. Еліста, Калмикія, РФ, 1966). У 1960–70-х рр. працював у Федерації футболу РРФСР. 1942 репрес. за звинуваченням у антирад. агітації. Відбував покарання у таборах та спец. поселеннях (1943–54).
Завантажити статтю
Людина 
