Лефтій Антоніна Володимирівна
ЛЕ́ФТІЙ Антоніна Володимирівна (30. 05. 1945, с. Северинівка, Молдова) — кіноактриса. Заслужений артист УРСР (1978). Член СКінУ (1972–96). Навч. у Київ. інституті театр. мистецтва (1962–64; курс В. Небери), закін. ВДІК (Москва, 1967; курс В. Бєлокурова). Відтоді працювала на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Водночас також знімалася у стрічках Центр. кіностудії дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького («Любити», 1968, реж. М. Калик, роль Нуци), кіностудії «Молдова-фільм» (Кишинів; «Осінні грози», 1974, реж. В. Калашников, роль Домніки; «Не вір крику нічного птаха», 1976, реж. Я. Бургіу, роль Марії) та Свердлов. кіностудії (нині Єкатеринбург, РФ; «Гармонія», 1977, реж. В. Живолуб, роль Людмили Невєрової). У Театрі-студії кіноактора (Київ) втілила образ Меліси у виставі «Езоп» за п’єсою «Лисиця і виноград» Ґ. Фіґейреду (постановка Л. Осики). 1990 виїхала до Австралії.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Мати («Та, що входить у море», 1965), Тоня («Хто повернеться — долюбить», 1967), Невістка («Камінний хрест», 1968), Мирослава («Захар Беркут», 1971), Поліна («Дід лівого крайнього», 1973), Антоніна («Тривожний місяць вересень», 1976), Кама («Море», 1978; приз за кращу жін. роль 5-го Респ. кінофестивалю «Людина праці на екрані», м. Ворошиловград, нині Луганськ, 1980; усі — реж. Л. Осика), Наталка («Острів Вовчий», 1969, реж. М. Ільїнський), Зульфія («Схованка біля Червоного каменя», 1972, реж. Г. Кохан, т/ф, 4 серії), Учителька («Біле коло», 1974, реж. Ю. Лисенко), Рита Устинович («Як гартувалася сталь», 1975, 6 серій, реж. М. Мащенко), Марія («Розколоте небо», 1979, реж. А. Іванов), Ірина («Ніжність до ревучого звіра», 1982, реж. В. Попков, С. Третяков).
Рекомендована література
- Антоніна Лефтій: «Ми просто насолоджувалися присутністю одне одного» / [бесіду вела Л. Брюховецька] // Кіно-Театр. 2014. № 1(111).