Лехнівка
ЛЕХНІ́ВКА — село Баришівського району Київської області. Знаходиться на лівому березі р. Недра (притока Трубежа, бас. Дніпра), за 80 км від обл. центру, за 35 км від райцентру та за 9 км від залізнич. ст. Березань. Площа 3,7 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1457 осіб; станом на 2015 — 1420 осіб; переважно українці. Через село проходить автошлях Березань–Згурівка. Побл. Недри знайдено кам’яний молоток періоду неоліту. Л. вперше згадується у писем. джерелах 1621, коли вона перейшла у власність коморника польс. короля Сиґізмунда ІІІ Бартоломея Обалковського. Лехнів. козаки у складі Березан. сотні Переяслав. полку брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1654 Л. у складі Лівобереж. України відійшла до Рос. імперії. Від 2-ї пол. 17 ст. тривалий час Л. належала полковнику Р. Думитрашко-Райчо та його нащадкам. У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр. 1885 проживали 1430, 1897 — 1702, 1923 — 2026 осіб. У дорев. період був розвинений борошномел. промисел. На поч. 20 ст. у селі та його околицях працювали великий паровий млин і понад 60 вітряків. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1781–1923 — село Переяслав. пов.; 1802–1921 — Полтав., 1921–25 — Київ. губ.; 1923–25 — Прилуц., 1925–30 — Київ. округ. 1923–25 — райцентр. Відтоді Л. входила до Березан., від 1965 — до Баришів. р-нів. 1925 розпочато меліорат. роботи на Недрі, що сприяло екон. піднесенню села. На поч. 1930-х рр. конфісковано майно 32-х замож. господарів, а їх разом з сім’ями переселено за межі України. Під час голодомору померли бл. 700 осіб. Жит. також зазнали сталін. репресій. Від 16 вересня 1941 до 20 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювали 313 лехнівчан, з них 230 загинули. У рад. період Лехнів. сільс. раді були підпорядк. с. Недра та с-ще Садове. Тоді ж створ. птахорадгосп «Лехнівський» (нині структур. підрозділ Березан. птахофабрики). Нині у Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; лікув. амбулаторія. Збереглися дерев’яні церква Різдва св. пророка Іоанна Хрестителя (1877) та дзвіниця (1896). Встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак на могилі рад. льотчика. У Л. народилися художник-монументаліст, реставратор Л. Тоцький, живописець Я. Ющенко.
Фотоілюстрації
