Леціус Йосиф-Ернест Андрійович
ЛЕ́ЦІУС Йосиф-Ернест Андрійович (1860 — 1931) — педагог. Доктор класич. філології. Закін. рос. філол. семінарію при Ляйпциз. університеті. 1885–1911 працював проф. класич. філології Університету св. Володимира у Києві; 1890–99 — голова Київ. товариства класич. філології та педагогіки; 1911–13 — директор Естлянд. дворян. гімназії (м. Ревель, нині Таллінн). 1913–14 очолював Істор.-філол. інститут у Ніжині, сприяв його облаштуванню, а саме порушував питання про необхідність збільшення фінансування, будівництва окремих приміщень для б-ки та гімназії, гімнаст. манежу, відновлення юрид. ліцею, упорядкування інститут. парку. 1914 зазнав переслідувань через нім. походження, переїхав до Самари (Росія), де працював у приват. банку, 1917 викладав у Пед. інституті. Того ж року виїхав до Німеччини, працював у гімназіях Берліна та Галле, а також викладав рос. мову і літературу в Університеті Галле.
Рекомендована література
- Иосиф Андреевич Лециус // Университет. изв. 1913. № 12;
- Моціяка П. Йосиф Леціус на чолі Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині (1913–1914 рр.) // Сіверян. літопис. 2011. № 3;
- Його ж. И.-Э. А. Лециус — репрессированный директор Института князя Безбородко (1913–1914 гг.) // Миллеров. чтения: К 285-летию Архива РАН: Сб. науч. ст. по мат. Междунар. науч. конф. С.-Петербург, 2013.
Завантажити статтю
Людина 
