Лецьки

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́ЦЬКИ — село Пере­яслав-Хмельницького ра­йону Київської області. Лецьків. сільс. раді під­порядк. села Вінинці та Пологи-Чобітки. Знаходиться на лівому березі Дні­пра (Канівського водо­сховища), за бл. 4 км від нього, у долині р. Броварка (притока Трубежа), за 100 км від обл. центру, за 15 км від райцентру, за 35 км від залізнич. ст. Пере­яславська та за бл. 2,5 км від с. Циблі й автошляху Борис­піль–Кременчук–Дні­про–Запоріж­жя. Пл. Л. 3,81 (Вінинців — 3,67, Пологів-Чобітків — 1,32) км². За пере­писом насел. 2001, у Лецьків. сільс. раді проживали 1567, у Л. — 851 особа; станом на 2015 — від­повід­но 1485 і 835. У Л. і їхніх околицях виявлено артефакти ран­нього та серед. бронз. віку, сармат. часу, трипіл. і черняхів. культур, локалізовано 2 давньорус. поселе­н­ня. Тут було понад 30 давніх курганів (зруйновані у різний період), зокрема Великий май­дан, Висока могила, Глуха могила, Гогина могила, Гостра могила (досліджував Д. Самоквасов), Зелена могила, Козулиха, Лисинкова могила, Майлан, Малий май­дан, Роз­гребина могила, Солончиха, Тарасова могила, Шипильові могили. У межах Вінинців роз­ташовувалося літописне м. Воїн. Під на­звою Лашки село по­значене на карті франц. фортифікатора Ґ. де Боплана у 2-й чв. 17 ст. Мово­знавець В. Брахнов повʼязує походже­н­ня назви зі старословʼян. словом «лядина» — цілин­на, необроблювана ділянка землі, оскільки, за нар. пере­казами, воно виникло як Лядське. Існує також версія, що першим поселенцем був козак Лецик. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1654 Л. у складі Лів­обереж. України ві­ді­йшли до Рос. імперії. До 1782 — село 2-ї Пере­яслав. сотні Пере­яслав. полку; у 19 — на поч. 20 ст. — Хоцьків. волості; 1781–1923 — Пере­яслав. пов.; 1802–1921 — Полтав., 1921–25 — Київ. губ.; 1923–30 — Київ. округи. У 1890-х рр. було 234 двори, проживали 1,2 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1926 у Л. нараховувалося 237 дворів, проживали 1772 особи. Згодом роз­куркулено 5 замож. селян. родин. Під час голодомору 1932–33 у Л. померли 456, у Вінинцях і Пологах-Чобітках — 809 осіб. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1959 до Лецьків. сільс. ради при­єд­нано Вінин. і Полого-Чобітян. сільс. ради. Нині у Л. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Здобули популярність фольклорні колективи «Зоряни» (Л.) та «Надвечірʼя» (Пологи-Чобітки). Діє церква архістратига Михаїла УПЦ МП. Встановлено памʼятні знаки жертвам голодомору 1932–33 та на могилі Героя Рад. Союзу І. Добрикова, стелу воїнам-односельчанам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — поет, дисидент І. Коваленко.

Літ.: Брахнов В. Про місцеві назви Пере­яслав-Хмельницького ра­йону на Київщині // Мово­знавство. 1957. Т. 14; Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київщина козацька: люди і долі. К., 2004.

В. І. Герасименко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю