ЛЕЩИ́НСЬКИЙ Владислав (1852, містечко Чорний Острів Проскурів. пов. Поділ. губ., нині смт Хмельн. р-ну Хмельн. обл. — після 1930, м. Вільно, нині Вільнюс) — живописець. Закін. Ка­мʼянець-Поділ. гімназію (нині Хмельн. обл., 1870), навч. у Варшав. худож. училищі (1880-і рр.; викл. В. Герсон), стажувався у С.-Пе­тербур. АМ. Працював у Варшаві садівником, завідувач від­ділу мистецтва часопису «Літературні бесіди» (поч. 1890-х рр.); пере­їхав 1891 до Криму, далі — на Волинь і Поді­л­ля, 1904 — на Кавказ і в Ростов-на-Дону, 1907 оселився у м. Вільно. Учасник худож. ви­ставок від 1876. Влаштував 1901–03 пере­сувні ви­ставки у Києві. Автор пейзажів, порт­ретів, сцен з укр. і литов. побуту. Для творчості Л. характерне витончене від­творе­н­ня ландшафту. Захоплювася укр. козач­чиною, війною 1812, польс. антирос. нац.-визв. рухом 1863–64 на Прав­обереж. Україні та в Литві. Ре­ставрував картини і церк. роз­писи храмів. Від 1913 видавав і редагував ілюстров. сатир.-гуморист. ж. «Негідник», де вміщував власні карикатури, друкував комічні історії, притчі та анекдоти. Окремі полотна зберігаються у Каунас. військ. музеї (Литва).