ЛЕЩИ́НСЬКИЙ СВЯ́ТО-УСПЕ́НСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р — один із найдавніших православних монастирів Білорусі. Знаходився у перед­місті м. Пінськ — Лещі (звідси й назва). За пере­казами, засн. київ. князем Володимиром Святославичем, у писем. джерелах вперше зга­даний під 1263 у Галицько-Волин. літописі. У 14–15 ст. — центр Турово-Пінської єпархії (1420 — 49 монастирів), яка у 14 ст. пере­бувала у юрисдикції Галиц. митрополії, після її ліквідації — Київ. митрополії. Монахи вели хроніки, пере­писували пере­клади візант. літ. творів. До 1584 називався Різдва Богородиці чол. монастир, у 16 ст. зруйнов. під час набігу крим. татар. 1596, 1605–23, 1638 належав уніатам, 1639 повернений православним із під­порядкува­н­ням митрополиту Київському Сильвестру (Косіву), 1668 ві­ді­йшов до василіян, 1838 знову повернений православним, однак незабаром припинив існува­н­ня. У 19 ст. на тер. монастиря діяли 2 церкви: т. зв. тепла св. Духа (із трапезною) та деревʼяна Успенська (збуд. 1740 у стилі бароко, згоріла під час пожежі 1905). У 1997 на місці роз­ташува­н­ня монастиря встановлено памʼят. знак.