Лєже Луї-Поль-Марі

ЛЄЖЕ́ Луї-Поль-Марі (Léger Louis Paul Marie; 13. 01. 1843, м. Тулуза, Франція — 30. 04. 1923, Париж) — французький славіст, літературо­знавець, пере­кладач, історик. Академік РАН (1890), чл. Академії написів і крас. письменства Франції (1900), почес. чл. Болгар. літ. товариства. Отримав юрид. ос­віту. Під впливом польс. пов­стан­ня 1863 зацікавився народами Сх. Європи. Засн. славістики у Франції. Від­відав низку словʼян. країн, зокрема Росію (1872–74). Брав участь в Археол. зʼ­їзді у Києві. 1868 з його ініціативи у Сорбон­ні (Париж) від­крито каф. словʼян. мов. Від 1875 був проф. серб.-хорват., від 1876 — рос. мов і літ-р, 1885–1923 очолював каф. славістики у Кол­леж де Франс (Париж). Автор низки праць з історії словʼян. літ-р і культур. Укр. літ-рою зацікавився у 1870-і рр. під впливом статей М. Драгоманова, з яким під­тримував наук. контакти. 1905–06 читав курс граматики української мови та цикл лекцій «Національний поет Малоросії Тарас Шевченко» (су­проводжував їх влас. пере­кладами поезій «Заповіт», «Тарасова ніч», «До Осно­вʼяненка» та ін.). Резюме лекцій Л. опубл. у ж. «Bibliothèque Univer­selle et Revue Suisse» (1906); лекції окремим роз­ділом уві­­йшли до вид. «La Russie intellec­tuelle. Etudes et portraits» («Інтелектуальна Росія. Студії і порт­рети», Париж, 1914), їх широко пред­ставив І. Борщак у праці «Шевченко у Франції» // «Праці Комісії шевченко­знавства НТШ», Л., 1933, вип. 2. Автор статей про Т. Шевченка у париз. вид. «La Grande Encyclopédie, inven­taire raisonné des sciences» («Ве­лика енциклопедія, тлумачний опис науки», т. 29, 1886), «La Grande Encyclopédie» («Велика енциклопедія», т. 30, 1902), «Nou­veau Larousse illustré» («Новий ілюстрований Лярус», т. 7, 1904), роз­відок про його живописну спадщину. Контактував з М. Ко­стомаровим та В. Антоновичем. Досліджував «Слово о полку Ігоревім». Багато писав про Укра­їну, пере­кладав укр. казки. Осн. праці: «Cyrille et Méthode» («Кирило і Мефодій», 1868), «Le mon­de slave» («Словʼянський світ», 1873), «Les études slaves» («Сло­вʼянські студії», 1875), «Gram­maire du russe» («Граматика російської мови», 1878; усі — Париж) та ін.

Завантажити статтю