Лєков Юрій Миколайович

ЛЄ́КОВ Юрій Миколайович (14. 11. 1926, с-ще Садон, нині Пн. Осетія, РФ — 14. 01. 2008, м. Владикавказ, Пн. Осетія) — режисер, педагог. Нар. арт. РРФСР (1974). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1965) та Осетин. РСР (1968). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1957; викл. Л. Варпаховський, В. Скляренко). Працював реж. Київ. ім. Т. Шевченка (1954–62), гол. реж. Харків. ім. М. Лисенка (1962–68), Одес. (1975–77) театрів опери та балету; водночас 1963–68 викладав у Харків. інституті мистецтв. 1968–75, 1977–2008 — 1-й осетин. опер. реж., організатор і гол. реж. Держ. театру опери та балету Респ. Пн. Осетія-Аланія (м. Владикавказ). Поставив низку опер у Дніпропетровську, Воронежі, Новосибірську (обидва — РФ), Баку. У творчості Л. домінувало поєднання творів рос., укр., осетин. композиторів. Його реж. роботи відзначалися високою культурою, бездоган. худож. смаком, глибоким розумінням стильових особливостей опер. творів. Серед постановок — «Катерина» М. Арксаса (1957), «Богема» Дж. Пуччіні (1960; обидві — Львів), «Іоланта» П. Чайковського (1961), «Мадам Баттерфляй» (1962; обидві — Київ), «Манон Леско» (1963) Дж. Пуччіні, «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Василь Губанов» Д. Клебанова (обидві — 1965; усі — Харків), «Азау» І. Габараєва (1968), «Демон» А. Рубінштейна (1969), «Велика дружба» В. Мураделі (1970), «Кармен» Ж. Бізе (1971), «Коста» Х. Плієва (1974), «Пере­р­вана пісня» (1975), «Траса юнос­ті» (1979) Р. Цоріонті, «Летюча миша» Й. Штраусса (1983), «Тра­віата» (1989), «Бал-маскарад» (1990) Дж. Верді, «Фауст» Ш. Ґуно (1994), «Сповідь» А. Ачє­єва (1995), «Євгеній Онєгін» (2000), «Пікова дама» (2004) П. Чай­ковського, «Алеко» С. Рахманінова (2006; усі — Владикавказ).

Завантажити статтю