Лижичко Руслана Степанівна

ЛИЖИ́ЧКО Руслана Степанівна (сцен. — Руслана; 24. 05. 1973, Львів) — естрадна співачка, композитор, музично-громадська діячка. Дру­жина О. Ксенофонтова. Народний артист України (2004). Народний депутат України (2006–07). Переможець конкурсу «Євробачення–2004» (Стамбул). Ґран-Прі всеукр. телевіз. фестивалю популяр. музики «Мелодія» (1994), Міжнар. фестивалю мистецтв «Сло­в’янський базар» (м. Вітебськ, Білорусь, 1996), фестивалю «Тав­рійські ігри» (м. Нова Каховка Херсон. обл., 1997). Лауреатка Всеукр. фестивалю сучас. пісні та популяр. музики «Червона рута» (Донецьк, 1993). Премія ім. В. Стуса (2014). Закін. Вищий муз. інститут у Львові (1995). Водночас 1994–98 — звукорежисер, продюсер і заст. дир. студії «Люксен» у Львові. 1996 започаткувала проект «Дзвінкий вітер», у якому поєднала різні істор. традиції, зокрема середньовічну баладу і сучасну музику, старовинну арх-ру та сучасну звуко- і світлотехніку, традиц. симф. оркестр і рок-гурт. 1998 провела концерт. тур замками України, щоб привернути увагу до проблем реставрації середньовіч. замків. За участі Л. знято муз. відеофільм «Дзвін­кий вітер Олеського замку» (1997, Ґран-Прі телевіз. фестивалю «Золота ера»), телепрограми «Подорож у дитинство», «Різдво з Русланою», «Різдвяні легенди» та ін. Записала компакт-диски: «Мить весни» (1998), «Найкраще» (2001), «Дикі танці», «Добрий вечір, тобі...» (обидва — 2003), «Амазонка», «Дика енергія» (обидва — 2008), «Мій брат» (2012). Як громад. діячка брала участь у Віден. форумі з питань торгівлі людьми (2007), була співзасн. благодій. фонду з підтримки потерпілих від повені на Львівщині (2008), активісткою Євромайдану (2013–14).

Завантажити статтю