ЛИЖИ́ЧКО Руслана Степанівна (сцен. — Руслана; 24. 05. 1973, Львів) — естрадна спів­ачка, композитор, музично-громадська діячка. Дру­жина О. Ксенофонтова. Народний артист України (2004). Народний депутат України (2006–07). Пере­можець конкурсу «Євробаче­н­ня–2004» (Стамбул). Ґран-Прі всеукр. телевіз. фестивалю популяр. музики «Мелодія» (1994), Між­нар. фестивалю мистецтв «Сло­вʼянський базар» (м. Вітебськ, Білорусь, 1996), фестивалю «Тав­рійські ігри» (м. Нова Каховка Херсон. обл., 1997). Лауреатка Всеукр. фестивалю сучас. пісні та популяр. музики «Червона рута» (Донецьк, 1993). Премія ім. В. Стуса (2014). Закін. Вищий муз. ін­ститут у Львові (1995). Водночас 1994–98 — звукорежисер, продюсер і заст. дир. студії «Люксен» у Львові. 1996 започаткувала проект «Дзвінкий вітер», у якому по­єд­нала різні істор. традиції, зокрема середньовічну баладу і сучасну музику, старовин­ну арх-ру та сучасну звуко- і світлотехніку, традиц. симф. оркестр і рок-гурт. 1998 провела концерт. тур замками України, щоб привернути увагу до про­блем ре­ставрації середньовіч. замків. За участі Л. знято муз. ві­деофільм «Дзвін­кий вітер Олеського замку» (1997, Ґран-Прі телевіз. фестивалю «Золота ера»), теле­про­грами «Подорож у дитинство», «Різдво з Русланою», «Різдвяні легенди» та ін. Записала компакт-диски: «Мить весни» (1998), «Найкраще» (2001), «Дикі танці», «Добрий вечір, тобі...» (обидва — 2003), «Амазонка», «Дика енергія» (обидва — 2008), «Мій брат» (2012). Як громад. діячка брала участь у Віден. форумі з питань торгівлі людьми (2007), була спів­засн. благодій. фонду з під­тримки потерпілих від повені на Львівщині (2008), активісткою Євромай­дану (2013–14).