Лимар Людмила Дмитрівна
ЛИ́МАР Людмила Дмитрівна (06. 04. 1947, ст. Панфілово Сталінгр., нині Волгогр. обл., РФ) — актриса, режисер. Заслужений артист УРСР (1982). Закін. актор. відділ. Волгогр. училища мистецтв (1969), режисер. факультет Інституту телебачення, кіно і театру Київ. міжнар. університету (2012), де від 2008 викладає на каф. театр. мистецтва. Грала у Волгогр. (1969–72), Ростов. (РФ, 1972–75) ТЮГах; Ростов. театрі драми ім. М. Горького (1975–78). У 1978 виступила однією з ініціаторів створення Київ. театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, провід. актрисою якого працювала до 2002. Водночас 1997 заснувала влас. театр «Срібний острів» (також худож. кер.), що є її твор. майстернею. Актор. манера Л. відрізняється глибоким психологізмом, емоційністю, вмінням проникати у найпотаємніші нюанси життя образу; широкою і різноманіт. твор. палітрою від трагедії до ексцентрич. комедії. Режисер. творчість базується на поглибл. роботі з акторами, вмінням створювати яскравий актор. ансамбль; у кожній виставі проголошується відродження дух. свободи людини на основі люд. моралі. Від 2002 колектив театру проводить благодій. проект «Срібна дорога до юних сердець», у рамках якого показує вистави для дітей на території України. Гастролі у Словаччині, Австрії, Італії, Великій Британії, Сербії, Йорданії, Єгипті.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Аксинія («Тихий Дон» за М. Шолоховим; Державна премія РРФСР ім. К. Станіславського, 1976), Павла («Зикови» М. Горького), Комісар («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Аркадіна («Чайка» А. Чехова), Лавра («Ешелон» М. Рощина), Ганка («Мораль пані Дульської» Ґ. Запольської), Аббі («Любов під в’язами» Ю. О’Ніла), Гітель («Двоє на гойдалках» В. Ґібсона), Кароліна Ешлі («Білий джаз Кароліни Ешлі» за п’єсою «Недосяжна» С. Моема); моновистави: «Відьма» за Т. Шевченком, «Одержима» Лесі Українки, «Прощальна вечеря» за романсами О. Вертинського.
- Основні вистави
- «Мені тринадцятий минало…» за повістю «В бур’янах» С. Васильченка, «Морфій» за М. Булгаковим (обидві — 2001), «Птаха Фенікс» за віршами М. Цвєтаєвої (2003), «Тисяча одна пристрасть» за оповіданнями А. Чехова (2011), «Наталчина мрія» Я. Пулинович, «Червоні вітрила» за О. Ґріном (обидві — 2012), «Курка» М. Коляди (2013), «Дамський кравець» Ж. Фейдо (2014).
Рекомендована література
- Людмила Лимар: «Срібний острів» — це моя творча лабораторія і територія моєї душі…» / інтерв’ю взяла Л. Самійленко // Молодь України. 2011, 21 жовт.;
- Самійленко Л. Стережися Наталчиної мрії… // Там само. 20 листоп.;
- Овчаренко Е. Втрачені ілюзії // Народна. 2012, 18 лют.
Завантажити статтю
Людина 
