ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Лимарівський кінний завод № 61

ЛИ́МАРІВСЬКИЙ КІ́ННИЙ ЗАВО́Д № 61  – одне з найдавніших підприємств з розведення коней в Україні. Знаходиться у заплаві р. Дер­кул (бас. Сіверського Дінця), в с. Новолимарівка, за бл. 20 км від Деркульського кінного заводу № 63 (на Пд.; найдавніший в Україні, 1767; с. Данилівка; обидва – Біловод. р-ну) і Стрілецького кінного заводу № 60 (на Сх.; 1805; с. Новострільцівка Мілов. р-ну; усі – Луган. обл.), за 100 км від Луганська та за 10 км від смт Біловодськ. Його будівництво розпочато 1819 у стилі класицизму за проектом арх. І. Кутепова на Пд. від с. Лимарівка Старобіл. пов. Харків. губ. (нині Біловод. р-ну). Водночас побл. заводу засн. робітн. с-ще – сучасну Новолимарівку. До 1822 осн. буд. роботи були завершені (ними керували управляючий Біловод. кавалерій. заводами М. Кологривов і надвір. радник Фогель). Пізніше Л. к. з. добудовували та кілька разів перебудовували. 1979 за постановою РМ УРСР комплексу споруд – центр. стайні (1819–22), лазарету, стайні молодняку та будинку дирекції (усі – серед. 19 ст.) – надано статус пам’яток містобудування та архітектури УРСР (від 2001 – нац. значення). Протягом бл. 200-річ. історії робітники Л. к. з. зробили знач. внесок у розвиток вітчизн. племін. конярства, покращення якості коней. Спочатку Л. к. з. спеціалізувався на продукуванні високопород. коней-виробників для приват. заводів, які постачали коней для потреб армії. З перших днів його функціонування осн. напрямом роботи було розведення верх. коней. Декілька разів змінював пород. напрям. 1844 розпочато розведення коней араб., 1883 – орлово-ростопчин. верх. порід (експонувалися 1900 на Всесвіт. виставці у Парижі; брали участь у Варшав. забігові на 100 верст; 1910 на Всерос. виставці у Москві кращими за типом та екстер’єром визнано нащадків лимарів. жеребця Гектора – Гетьмана та Гектографа), на поч. 1930-х рр. – напів- і висококров. коней. Знач. шкоди завдано заводу під час нім.-фашист. окупації (липень 1942 – січень 1943), зокрема повністю втрачено цінне поголів’я створеного упродовж остан. десятиліття своєрід. типу крупного, екстер’єрно-правильного верх. коня, що отримав назву «лимарівський висококровний» (постачали для офіцерів у рад. кавалерій. частини, виступали на багатьох іподромах). 1949 Л. к. з. перейшов на розведення коней рисистих порід. 1972 на честь 150-річчя заводу встановлено па­м’ят. знак з барельєф. зображенням скакового коня (скульп­тор М. Можаєв, арх. В. Житомирський). Після розпаду СРСР став держ. підприємством «Л. к. з.». Від 2011 – філія держ. підприємства «Конярство України». Нині осн. породи: російська рисиста, ор­ловська рисиста. Значна кількість жеребців з Л. к. з. стали плідниками в ін. кінних заводах України та РФ. На лимарів. конях виграно багато різноманіт. змагань, зокрема й чемпіонатів світу. Серед відомих коней Л. к. з. остан. п’ятидесятиріччя – Ковиль, Нокаут, Настрій, Грудень, Граб, Накал, Сегмент, Самбір, Дебют, Прогул, Компас, Отмель, Табун, Маршрут, Карнавал, Вельможа, Дербент, Глобус. Еліт. жеребця Подбора лимарівці подарували Президенту України Л. Кучмі. На Л. к. з. склалося кілька династій конярів, зокрема Єгорових, Кабиків, Кононенків, Конопель. Функціонує кінно-спорт. секція, яку впродовж низки ос­тан. років очолював тренер О. Борисов. Зробив знач. внесок у відновлення заводу після 2-ї світової війни та брав участь у виведенні рос. рисистої породи Д. Гаркавець (1946–69 – директор). 1966 кер. відділ. № 2 І. Надольному присвоєно звання Героя Соц. Праці. Від 1988 заводом керує І. Кудря.

А. І. Шушківський

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

А. І. Шушківський

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Лимарівський кінний завод № 61 / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-54667. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.

Lymarivskyi kinnyi zavod № 61 / A. I. Shushkivskyi // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at : https://esu.com.ua/article-54667. – Last update : 1 January 2023.

Том ЕСУ:

17-й

Дата виходу друком тому:

2016

Дата останньої редакції статті:

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

переглянути в Scopus

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ

54667

Кількість переглядівдані щодо перегляду сторінок на сайті збираються від початку 2024 року

102

Схожі статті

Криворізький суриковий завод
Підприємcтва  |  Том 15  |  2014
О. О. Мельник
Новомосковський трубний завод
Підприємcтва  |  Том 23  |  2021
П. І. Артюх
Вніпітрансгаз
Підприємcтва  |  Том 4  |  2005
М. В. Заїць

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору